Берія Лаврентій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Лавре́нтій Па́влович Бе́рія (груз. ლავრენტი ბერია) (17 (29) березня 1899 — 23 грудня (?) 1953) — радянський державний і політичний діяч. Входив в найближче оточення Сталіна. Голова НКВД (1938—1945). Був куратором найважливіших галузей оборонної промомисловості, в тому числі всіх розробок, які сосувались створення ядерної зброї. Після смерті Сталіна його політична роль стрімко зросла, але вже в червні 1953 Берія був зарештований за звинуваченням в шпіонажі і змові з метою захоплення влади. Розстріляний за вироком суду в грудні 1953 р. (існує версія його сина, Серго Берія, про те, що його батько був вбитий відразу після чи під час арешту в червні 1953 р., яка ймовірно спростовується документами, що знаходяться в засекреченій донині справі Берії, зокрема протоколами допитів і записками Маленкову).

[ред.] Біографія

Народився в селі Мерхеулі Сухумського району (Грузія, Абхазія) в бідній селянській сім'ї, батько - Павло Хулаєвич Берія (1872 - 1922). В 1915, закічивши Сухумське вище початкове училище, Л. П. Берія поїхав в Баку і вступив в Бакинське середнє механіко-будівельне технічне училище. З 17 рокі він утримував матір і глухоніму сестру, которі переїхали до нього.