Битва при Наґасіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Битва при Наґасіно

Війна родів Ода і Токуґава з родом Такеда

Аркебузири Оди і Токуґава знищують війська Такеди
(ширма "Битва при Наґасіно", 18 століття)

Дата:	29 червня 1575
Місце:	рівнина Сітараґахара поблизу замку Наґасіно, місто Сінсіро, префектура Аїті
Результат:	Перемога військ Оди і Токуґава

Сторони

війська роду Ода
війська роду Токуґава

війська роду Такеда

Командувачі

Ода Нобунаґа

Токуґава Іеясу

Такеда Кацуйорі

Військові сили

близько 35.000

близько 15.000

Втрати

невідомо

близько 10.000,
включаючи 54 провідних генералів

Битва при Наґасіно (яп. 長篠の戦い, наґасіно но татакаї) — битва, що відбулася 29 червня 1575 року на рівнині Сітараґахара, поблизу замку Наґасіно, у якій союзні сили Оди і Токуґави вщент розбили армію роду Такеди. Це був епохальний бій в японській воєнній історії, перемога в якому була здобута завдяки масовому використанню вогнепальної зброї. Битва при Наґасіно змінила традиційні методи ведення війни у середньовічній Японії.

[ред.] Передісторія

Битва при Наґасіно була результатом десятилітнього протистояння між родами Ода і Такеда. У 1565 році війська Оди Нобунаґи і Такеди Сінґена вперше зійшлися у східних землях провінції Міно (суч. префектура Гіфу), засвідчивши несумісність інтересів один одного. Оскільки для Такеди розширення земель у даному напрямку не було пріоритетним, він залагодив конфлікт, уклавши із Одою союз.

Однак у 1570 році з утворенням анти-нобунаґівської коаліції ситуація змінилася. Її лідер, сьоґун Асікаґа Йосіакі, звернувся до Такеди Сінґена з проханням знищити Оду. Отримавши казус беллі, Такеда розірвав союз із Нобунаґою і рушив у 1572 році на чолі 25.000 війська до столиці. На початку 1573 року, у битві при Мікатаґахара, армія Сінґена розбила союзні війська Токуґави і Оди, проте у травні того ж року через раптову смерть свого головнокомандуючого припинила наступ і повернулася додому.

Хоча анти-нобунаґівська коаліція розпалася із ліквідацією сьоґунату Муроматі у 1573 році, новий лідер роду Такеда, Такеда Кацуйорі, вирішив довести до кінця справу свого покійного батька і захопити столицю Кіото. У 1574 році він розгорнув активні дії у землях Оди і Токуґави, що межували з його володіннями. У лютому Такеда захопив замок Акеті на сході провінції Міно, а у червні — важкоприступну гірську фортецю Такатендзін у східній частині провінції Тотомі. Ці операції були здійснені настільки блискавично, що його противники не встигали протидіяти.

У травні 1575 року, володіючи наступальною ініціативою, 15.000 армія Такеди Кацуйорі вторглася у провінцію Мікава, володіння Токуґави Іеясу, і обложила замок Наґасіно. Його гарнізон у 500 вояків під командуванням Окудайри Нобумаси тримався місяць, але коли запаси провізії вичерпались, до сюзерена Токуґави було вислано гінця, Торії Сунеемона, з проханням надіслати допомогу. ^[1]

Тим часом Токуґава Іеясу не міг самотужки протистояти силам Такеди, і тому звернувся за підкріпленням до Оди Нобунаґи. На початку червня 30.000 військо останнього прибуло до провінції Мікава і злилося із 5.000 армією Іеясу. Сили союзників зайняли позиції у місцевості Сітараґахара, вздовж мілководної річки Ренґоґава, 3-ма кілометрами західніше замку Наґасіно. Дізнавшись про підхід великого війська противника на чолі з Одою Нобунаґою, командири роду Такеда порадили своєму головнокомандуючому відступити з під ворожого замку і зайняти оборонну позицію. Однак молодий і гарячкуватий Такеда Кацуйорі вирішив дати ворогу відкритий бій. Залишивши у облозі Наґасіно 2.000 вояків, він вивів свою 13.000 армію до рівнини Сітараґахара.

Між тим, за наказом Оди Нобунаґи війська союзників укріпили свої позиції. Перед річкою Ренґоґава були вириті неглибокі рови, на краю яких звели загороджувальний негустий частокіл у декілька рядів, що служив захистом для піхоти від атак кавалерії. За ним розмістилися 3.000 аркебузирів. У проміжках між рядами частоколу були розставлені загони списоносців для прикриття стрільців. За лінією з частоколами солдати Нобунаґи зрили схили пагорбів, перетворивши їх на урвища, на горі яких розмістились лучники і основні частини союзників.

Деякі досвідчені генерали Такеди, побачивши, що ворог фактично звів добре укріплений "замок" на протилежному березі річки, переконували Кацуйорі не атакувати його. Їх лякала велика кількість аркебузирів, які, знаходячись за частоколом, були недосяжними для елітної кінноти Такеди і могли завдати їй значних втрат. Проте Кацуйорі не прислухався до цих порад, повністю покладаючись на своє військо, що за тогочасними стандартами вважалося найкращим у всій Японії. Впевненості у власних силах йому додавало також те, що тривав сезон дощів, під час якого його вороги навряд чи могли б використати ґнотову вогнепальну зброю.

[ред.] Битва

План битви при Наґасіно. Ранок 29 червня 1573 року

28 червня 1573 року Ода Нобунаґа відіслав загін із 500 аркебузирів у тил ворога для удару по тих частинах, які тримали у облозі замок Наґасіно. Вночі з 28 на 29 червня цей загін зненацька атакував 2-тисячний підрозділ вояків Такеди і розбив його. Дізнавшись про маневр сил Оди і знищення військ облоги, Такеда Кацуйорі вирішив негайно штурмувати позиції союзників Оди і Токуґави.

29 червня 1573 року, о шостій годині ранку, розпочався бій між основними силами. Елітна "червона" кіннота Такеди атакувала частини Токуґави, розраховуючи на швидкий прорив його рядів. Однак її штурм захлинувся від шквального вогню аркебузирів противника, які стріляли безперестанку. Незважаючи на сезон дощів, погода була чудова, що дозволяло союзникам вповні проявити бойові якості рушниць. Напередодні битви проінструктований португальськими єзуїтами Ода Нобунаґа наказав аркебузирам вишикуватися у три шеренги по всьому фронту і стріляти почергово, змінюючи одну шеренгу іншою. ^[2]

Авангардні підрозділи Такеди були поголовно знищені. Жоден з них не прорвався через загородження Оди і Токуґави.

Побачивши, що фронтальна атака бажаних результатів не дала, Такеда Кацуйорі наказав решті кавалерійських підрозділів зайти в тил противника з флангів, а піхоті — відволікати противника наступом з фронту. Однак і цей план виявився безуспішним. На правому фланзі кіннота Такеди подолала річку Ренґоґава і прорвала перший ряд частоколу, проте була одразу ж відбита списоносцями й аркебузирами Нобунаґи. На лівому фланзі наступаючим вдалося пробитися до трерього ряду частоколу і увірватися до штабу Іеясу, але на тому штурм захлинувся, бо усі атакуючі загинули. Наступ піхоти також немав сенсу — під масованим вогнем тіла вояків Такеди утворювали гори трупів.

Втративши третину свого війська, Такеда Кацуйорі вирішив припинити штурм і дав наказ відступати. Цим скористалися вояки Оди і Токуґави, які вийшли з-за частоколу і вдарили щосили по ворогу. Атака союзників спричинила сум'яття у стані Такеди і відступаючі почали тікати. Під час погоні кіннота Нобунаґи висікла ще одну третину армії противника.

Бій закінчився чистою перемогою союзників. Кацуйорі загубив дві третини свого війська. Серед них були 54 видатних генералів, які воювали ще з його батьком Такедою Сінґеном, а також сотні командирів середнього і нижчого рангу. Втрати Оди і Токуґави складали менше 6.000 чоловік.

[ред.] Наслідки

Перемога аркебузирів Оди Нобунаґи і Токуґави Іеясу над найпотужнішою армією середньовічної Японії — армією роду Такеда — засвідчила перевагу новітньої вогнепальної зброї над старими способами ведення війни. Рушниці використовувалися у самурайських битвах і раніше, але їхня роль традиційно недооцінювалась — вони були лише другорядною зброєю. Масове застосування аркебуз у битві при Наґасіно продемонструвало їхню убивчу силу і стало поштовхом до реформування усіх тогочасних японських армій. Після 1575 року кожний провінційний володар мав у своєму війську численний підрозділ аркебузирів, а кожна наступна битва розпочиналась із рушничної перепалки між ворогуючими сторонами. До середини 17 століття аркебуза, поряд із луком зі стрілами, ввжалася найулюбленішою зброєю самураїв. Її бойові якості цінувалися значно вище списа чи меча.

Баталія при Наґасіно стала останьою великою битвою для роду Такеди, поразка у якій спиричинила його швидкий занепад. Загубивши велику кількість солдат і талановитих командирів, голова роду, Кацуйорі, втратив опору у власних володіннях. З 1575 по 1581 роки його зрадило чимало васалів, які переметнулися на бік сусідів — родів Уесуґі, Ґо-Ходзьо, Ода і Токуґава. Врешті-решт на початку 1582 року союзні сили Оди Нобунаґи і Токуґави Іеясу розпочали великомасштабну наступальну кампанію проти Такеди і за декілька місяців поклали край існуванню цього роду. Кацуйорі вчинив сеппуку разом із дружинами і дітьми.

[ред.] Джерела та література

太田牛一『信長公記』桑田忠親校注新人物往来社; 新訂版 1997 ASIN 4404024932 ISBN 4404024932
『織田信長のすべて』新人物往来社; 1980 ISBN 4404010400
中田祝夫編. 三河物語 : 原本／大久保忠教著; 東京, 勉誠社,1970, 2冊.
甲陽軍鑑：佐藤正英/校訂・訳；東京, 筑摩書房, 2006　ISBN　4480090401
Turnbull, Stephen (2000). 'Nagashino 1575: Slaughter at the Barricades'. Oxford: Osprey Publishing.

[ред.] Посилання

↑ Торії Сунеемон успішно виконав доручення, але був спійманий вартовими ворога під час повернення до замку Наґасіно. Йому обіцяли врятувати життя, якщо він повідомить захисникам, що допомога від Токуґави не прийде. Однак, коли Торії вивели під стіни замку, він закричав: "Підмога підійде за декілька днів! Тримайтеся!", чим сильно підбадьорив своїх бойових товаришів. За цей вчинок Такеда Кацуйорі наказав розіп'яти його. Мужність Торії Сунеемона стала зразком самурайської вірності сюзерену. Про неї було складено чимало переказів. Сьогодні ім'ям цього воїна названа одна зі станцій японської залізниці.
↑ Такий спосіб ведення вогню було вперше застосовано іспанськими аркебузирами проти французької кавалерії у знаменитій битві при Павії 1525 року. Згодом ця тактика поширилися у всіх країнах Європи і була перейнята також українськими військовиками. Козаки дещо реформували її, замінивши чергування шеренг порядком перезарядки зброї — перша шеренга вела постійний прицільний вогонь, в той час як інші дві перезаряджали рушниці.