Вагилевич Іван Миколайович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іва́н Микола́йович Вагиле́вич (пол. Iwan Wahylewycz, рос. Иван Вагилевич) (псевд. - Вагилевич Далибор, Волк Заклика) (2 вересня 1811 - 10 червня 1866 ) - український поет, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч.
[ред.] Біографія
Народився Іван Вагилевич у сім’ї пароха в селі Ясень, тепер Рожнятівського району Івано-Франківської області. Навчався у Львівській духовній семінарії, яку закінчив 1839 р. Під час навчання брав участь у польських конспіративних організаціях.
Він є одним із зачинателів нової української літератури в Галичині. Співавтор збірок "Зоря" (1835, заборонена цензурою) та "Русалка Дністровая" (1837, дозволена цензурою Угорського королівства і видана в Будапешті, але заборонена цензурою Греко-Католицької Церкви). 1833 року разом з М. Шашкевичем і Я. Головацьким організував "Руську трійцю".
Через діяльність у ній Вагилевича висвятили на священника лише через сім років після того, як він закінчив семінарію. У 1846-1848 рр. був душпастирем у с. Нестаничі (тепер Радехівського району). Під час "весни народів" Вагилевич 1848 року самовільно залишив парафію та виїхав до Львова. Він перейшов на полонофільські позиції, проповідував ідею польсько-українського союзу під зверхністю Польщі. Він став редактором газети угруповання української шляхти "Руський Собор" "Дневник руський" і сформулював на її шпальтах програмні засади модерного українського націоналізму.
Після розгрому революціонерів кардинал Михайло Левицький позбавив Вагилевича духовного сану за самовільне залишення ним парафії. У цій ситуації Вагилевич вирішив перейти на лютеранство. Таким чином він втратив підтримку своїх покровителів - князя Лева Сапіги та графа Маврикія Дідушицького. Останній, який був куратором бібліотеки Оссолінських (тепер – Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України), наполіг на його звільненні. Вагилевич пропрацював лише дев’ять місяців у 1851 на посаді кустоша (директора) бібліотеки.
Вагилевич ледве зводить кінці з кінцями, тяжко працюючи, аби прогодувати дружину та дітей: він був перекладачем української мови, друкував статті в "Ґазеті львівській", коригував виступи депутатів Галицького сейму, брав участь у підготовці нового видання словника польської мови Лінде. 1862 року він одержав посаду міського архіваріуса, на якій працював до самої смерті
Іван Вагилевич помер 10 травня 1866 року у Львові. Його могилу на Личаківському цвинтарі розшукати неможливо. На полі №5 стоїть гранітний обеліск із його іменем, проте, існують твердження, що ця могила не автентична.
[ред.] Наукова діяльність
Іван Вагилевич писав українською і польською мовами. Перекладав також із чеської мови. Основна його мовознавча праця "Граматика малоруської мови в Галичині" (1844, опублікована 1845, польською мовою) відіграла помітну роль у лінгво-дидактиці краю. Інша праця — "Розправа про південно-руську мову" (1843, польською мовою) залишилася у рукопису.
Попри складні життєві обставини, він не залишав своїх наукових занять і плідно співпрацював з Авґустом Бельовським на ниві історичної науки, передусім джерелознавства. Так Вагилевич взяв участь у виданні фундаментальних видань Akta grodzkie i zemskie та Monumenta Poloniae Historica. Писав також власні праці, які мають зразкове джерелознавче підґрунтя.
Підготував опис дако-романської мови з додатком дакійсько-польського словника "Наука про дакійсько-романську мову" (не опублікована, польською мовою). Збирав і опрацьовував лексичні матеріали для словників, зокрема українсько-німецько-латинського. Етнографічні праці Вагилевича "Гуцули, мешканці Східного Прикарпаття" (1837), "Бойки, русько-слов'янський люд у Галичині" (1839), "Лемки, мешканці Західного Прикарпаття" (1841) містять цінний діалектичний матеріал.
З етнографічними працями Вагилевича пов'язується початок наукового вивчення мови і культури Гуцульщини.
Автор романтичних балад, поезій у прозі, серії статей про українську літературу. Перекладав "Слово о полку Ігоревім" українською і польською мовами, давши науковий коментар (опубліковано у ЗНТШ, т. 234. Праці філологічної секції. Л., 1997). Автор "Заміток о руській літературі" (1848).
