Галицька митрополія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Га́лицька митропо́лія - церковна провінція, утворена на землях Галицько-Волинської держави заходами князів Лева Даниловича та Юрія І 1303 року.

Зміст

1 1303-1347
2 1371-1401
3 Після 1807
4 Джерела

[ред.] 1303-1347

Грамоту про піднесення Галицької єпархії до рангу митрополії та вилучення його з-під юрисдикції Київського митрополита підписали Константинопольський патріарх Атаназій та візантійський імператор Андроник.

До складу Галицької митрополії входило 6 єпархій: Галицька, Перемишльська, Володимирська, Холмська, Луцька та Турівська.

Першим галицьким митрополитом був грек Ніфонт (1303-1305). Після нього митрополитом було обрано ченця, що походив з Галичини - Петра, який згодом виїхав до Владимира на Клязьмі.

Відомими є митрополити галицькі Гавриїл (1326-1329) та Теодор (1331-1347).

Вперше Галицьку митрополію скасовано за наполяганням Москви 1347 року (київські митрополити перебували з 1320 року в Москві).

[ред.] 1371-1401

Відновлено Галицьку митрополію заходами польського короля Казимира III Великого. 1371 року царгородський патріарх Філофей відновив її, а митрополитом став галицький єпископ Антоній.

Наступник останнього – луцький єпископ Іван (1392-1401) не дістав затвердження патріарха. 1401 року київський митрополит Кипріян позбавив Івана гідності і замкнув у монастирі. Не зайнята Галицька митрополія перестала існувати, а Київський митрополит став іменуватися "Київським, Галицьким і всея Руси".

[ред.] Після 1807

Після приєднання Галичини до Габсбурзької монархії виникла ідея відновлення давньої Галицької митрополії з центром у Львові.

11 вересня 1806 року цісар Франц I затвердив пропозиції про відновлення Галицької митрополії, що їх випрацювали Антоній Ангелович та Михайло Гарасевич. Відень запропонував Папі Римському Пієві VII піднести Львівське єпископство до гідності митрополії в складі трьох владицтв: Львівської архієпархії, Перемиської та Холмської єпархій. На львівського архiєпископа й галицького митрополита цісар просив затвердити Антонія Ангеловича, який після смерті холмського єпископа Порфирія Важинського і львівського єпископа Миколая Скородинського залишився єдиним греко-католицьким єпископом у Галичині.

24 лютого 1807 р. Папа Римський Пій VII підписав буллу In universalis Ecclesiae regimine, якою відновив Галицьку митрополію, затвердив номінанта і визнав за ним усі права, що ними користувалися київські митрополити.

25 вересня 1808 р. відбулося урочисте сходження Антонія Ангеловича на галицький митрополичий престіл, на якому перебував до своєї смерті 1814 року.

Згодом галицькими митрополитами були: Михайло Левицький (1816-1858), Григорій Яхимович (1860-1863), Сильвестр Сембратович (1885-1898), Юліан Сас Куїловський (1899-1900), Андрій Шептицький (1900-1944); Сліпий Йосип (1944-1984).