Австрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Австрійська Республіка
Republik Österreich


Прапор	Герб

Девіз: немає

Гімн: Державний Гімн Австрії

Державний устрій

- Президент Хайнц Фішер

- Канцлер Альфред Ґузенбауер

Незалежність

- Проголошено 27.07.1955¹

Вступ до ЄС 1 січня, 1995

Площа

- Загалом 83 858 км² (113)

- Води (%) 1,3%

Населення

- оцінка 2001 р. 8,15 млн. (92)

- Щільність 97 чол./км² (99)

ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка

- Повний $267 млрд (35)

- На душу населення $32 962 (9)

Валюта Євро (EUR)

Часовий пояс CET (UTC+1)

Домен Інтернет

.at

Телефонний код +43

¹ Від окупац. військ

Офіційна назва: Австрійська Республіка (Republik Österreich).

Державний устрій - федеративна республіка.

Глава держави - федеральний президент (на 6 років).

Глава федерального уряду - канцлер.

Парламент складається з двох палат: Федеральної ради і Національних зборів.

Кожна з земель має свою власну конституцію та ландтаг (парламент).

[ред.] Географія

Мапа Австрії.

Географічне розташування - країна знаходиться у Центральній Європі. Межує з Чехією (спільний кордон - 362 км), Німеччиною (784 км), Угорщиною (366 км), Італією (430 км), Ліхтенштейном (35 км), Словаччиною (91 км), Словенією (330 км), Швейцарією (164 км).

[ред.] Походження назви

Австрія - "східне королівство", сучасною німецькою мовою: Osterreich. В 9 столітті Австрія була крайньою східною територією в складі Франкської Імперії, а також прикордонною зоною німецьких поселень зі Слов'янськими землями. Карл Великий назвав країну Ostmark ("східна прикордонна територія"). В 11 столітті вперше з'явився термін Ostarrichi.

[ред.] Історія

Див. Історія Австрії

[ред.] Створення перших держав

На території Австрії знахідки найдавніших людей датуються епохою палеоліту. На межі нової ери тут жили різні племена, переважно кельтського походження, серед яких найзначнішими були тавриски (норики). За правління імператора Августа австрійські землі були захоплені римлянами і включені до складу провінцій Норик, Реція та Паннонія. У цей час тут виникли перші міста: Віндобона (Відень), Юванум (Зальцбург), Овілава (Вельс) та ін. У перші століття н.е. на землях Австрії розселилися германські (бавари) та слов'янські (словенські) племена. Першими державними утворами тут були держава Само (утворено бл. 623) та слов'янське князівство Хорутанія, яке у VIII ст. було захоплене баварськими герцогами. Наприкінці VIII ст. австрійські землі ввійшли до складу Франкської імперії Карла Великого, а після її розпаду (843) - до Східнофранкського королівства. Зародком Австрії стала утворена у ІІ пол. Х ст. Східна марка, в якій утвердилася династія Бабенбергів.

[ред.] Створення герцогства

У 1156 австрійські маркграфи добилися перетворення Австрії на герцогство (цей рік вважається датою утворення австрійської держави) у складі Священної Римської імперії. Упродовж ХІІ-XIV ст. кордони Австрії істотно розширилися. Австрійські герцоги поширили свою владу на Штирію, Каринтію, Крайну, Тироль, Форарльберг і стали одними з наймогутніших південнонімецьких князів. Після смерті останнього представника роду Бабенбергів (1246) розпочалася боротьба за оволодіння Австрією, в якій взяв участь і галицько-волинський князь Данило Романович. Унаслідок тривалої боротьби 1282 тут утвердилась династія Габсбургів, представники якої з 1438 незмінно були також імператорами Священної Римської імперії. Протягом ХІІІ-XV ст. в Австрії формується станова монархія з ландтагами в окремих землях, однак до кінця XV ст. вона була конгломератом земель, об'єднаних лише династичними зв'язками. За правління імператора Фрідріха III (1440-1493) герцоги Австрії почали титулуватися ерцгерцогами, а при його наступнику Максиміліані І (1493-1519) всі австрійські землі були об'єднані.

[ред.] Створення імперії

На межі XV-XVI ст. створювалася світова імперія Габсбургів. Внаслідок шлюбу Максиміліана І з дочкою герцога Бургундії Карла Сміливого Марією і одруження його сина з наступницею іспанської корони утворилась найбільша держава тогочасного світу, якою почав управляти імператор Карл V (1519-1566). 1521-1522 він передав своєму братові Фердінанду І всі німецькі «спадкові землі» Габсбургів, а собі залишив інші володіння (Іспанію, Нідерланди та ін.). За правління Фердінанда І (1521-1522 - 1564), який у 1556 став імператором Священної Римської імперії, значення Австрії істотно зросло. Після розгрому 1526 турками угорсько-чеського війська в битві при Мохачі та загибелі короля Людовика II Фердінанд І добився обрання його королем Угорщини і Чехії та включення значної частини цих володінь до складу австрійських володінь (центральної і східної частини Угорщини залишились залежними від Туреччини). Тоді ж розпочалися австро-турецькі війни, які тривали впродовж XVI-XVIII ст. і вплинули на формування австрійської держави. Після смерті Фердінанда І австрійські володіння були розподілені між синами Максиміліаном, Фердінандом та Карлом (Штирія, Каринтія і Крайна). Старший із братів - Максиміліан був обраний імператором Священної Римської імперії (1564-1676). Роки правління наступних Габсбургів - Рудольфа II (1576-1612) та Матвія (1612-1619) були позначені боротьбою зі становими установами Австрії, Чехії та Угорщини, яка завершилась зміцненням монархічної влади. Одночасно велася боротьба проти протестантизму у рамках Контрреформації. На початковому етапі Тридцятилітньої війни імператору Фердінанду II (1619-1637) після розгрому чеського війська в битві на Білій Горі (1620) пощастило остаточно ліквідувати опозицію й встановити необмежену владу Габсбургів у цій провінції.

[ред.] Боротьба з Туреччиною

Наприкінці XVII ст. особливо небезпечною для Австрії стала турецька загроза. 1683 турки взяли в облогу Відень і лише завдяки допомозі польського короля Яна III Собєського Австрія розгромила османську армію. Наступні перемоги дали можливість Австрії відновити панування в Угорщині (Карловицький конгрес 1698—1699).

[ред.] Правління Марії-Терезії та її нащадків

Упродовж 1701-1714 Австрія вела війну проти Франції за т. зв. іспанську спадщину. За Раштадським мирним договором Австрія 1714 одержала Пд. Нідерланди (Бельгію), Мілан та Неаполітанське королівство. 1713 імператор Карл VI прагматичною санкцією оголосив усі володіння Габсбургів неподільними: за відсутності в імператора нащадків чоловічої статі влада переходила до його старшої дочки - Марії Терезії та її нащадків. Однак після смерті Карла VI (1740) спадкові права Марії Терезії були піддані сумніву, що стало причиною війни за т. зв. австрійську спадщину. Закінчилась вона укладенням Ахенського миру (1748), за яким визнавалась прагматична санкція. Згодом Австрія втратила одну з провінцій - Сілезію, яка за часів Семилітньої війни (1756-1763) була захоплена Пруссією. 1772 Австрія брала участь разом з Пруссією та Росією у першому поділі Речі Посполитої та захопила Галичину. 1774 Астрія внаслідок війни з Туреччиною одержала Буковину. За правління Марії-Терезії та Йосифа II остаточно оформився австрійський абсолютизм. У 1770-80-х в Астрії було введено єдиний кримінальний кодекс, уніфіковано судову систему, створено постійну армію. Територія Австрії було поділено на 15 округів, управління якими здійснювали урядові комісари. Німецька мова стала офіційною на всій території імперії, посилилася германізація окремих земель держави. Важливе значення мало звільнення селян від кріпацтва та часткове обмеження розміру панщини і заміна її поземельним податком. Однак після смерті Йосифа II майже всі його реформи були скасовані.

[ред.] Австрія у ХІХ ст.

Наприкінці XVIII ст. Австрія стала ініціатором і активним учасником антифранцузьких коаліцій, вела війни з наполеонівською Францією. Зазнавши ряду поразок, Австрія втратила деякі зі своїх провінцій і була змушена відмовитись від впливу на Німеччину. З 1804 Австрія стала імперією, а у 1806 Наполеоном І було ліквідовано Священну Римську імперію. В результаті поразки наполеонівської Франції відбулося значне посилення позицій Австрії. Під час Віденського конгресу 1814-1815 Австрія виступила за реставрацію і збереження феодально-абсолютистського ладу в Європі. Австрія не лише повернула втрачені провінції, а й здобула нові землі - Ломбардію та території колишньої Венеціанської республіки, обміняні на Австрійські Нідерланди (Бельгію). Керівником внутрішньої та зовнішньої політики імперії протягом І пол. ХІХ ст. був К. Меттерніх (1809 - міністр закордонних справ, 1821-1848 - канцлер). Його діяльність була спрямована на підтримку дворянського землеволодіння, збереження старих феодальних податків, встановлення системи всеосяжного поліцейського нагляду і шпигування, розпалювання національної ворожнечі між окремими народами імперії. Однак 1848-1849 революційні події охопили всі провінції Австрійської імперії та землі, населені українцями: Галичину, Буковину та Закарпаття. Особливо великими були виступи у Відні, Празі, Львові. Велике селянське повстання під керівництвом Л. Кобилиці відбулося на Буковині. Уряд був змушений піти на поступки, найважливішими серед яких були ліквідація панщини, опублікування конституції та скликання парламенту (рейхстагу). Подальше наростання революційних подій (особливо в Угорщині) викликало втручання царської Росії, з допомогою якої австрійському урядові вдалося придушити виступи у всіх регіонах імперії. Протягом 1850-60-х зусилля уряду були спрямовані на досягнення компромісу з правлячими колами окремих частин імперії, що привело до утворення в 1867 Австро-Угорщини. Це зумовили і зовнішньополітичні невдачі Австрії: загострення відносин з Російською імперією під час Кримської війни 1853-56, поразки у війнах з Сардинським королівством і Францією у 1859, з Пруссією та Італією у 1866.

[ред.] Австрія у І світовій війні

У ІІ пол. ХІХ - на початку ХХ ст. у зовнішній політиці Австрії домінували намагання укласти союз з Німеччиною, спрямований проти Росії та Франції. Австро-німецький договір було укладено 1879, згодом до нього приєдналася також Італія (1882), чим було завершене створення Троїстого Союзу. Цей блок відіграв важливу роль у розв'язаннні Першої світової війни 1914-18, під час якої Австрія в союзі з Німеччиною, Болгарією та Туреччиною воювала проти Антанти. Невдалі воєнні дії, посилення економічної та політичної кризи восени 1918 призвели до розпаду Австро-Угорщини.

[ред.] Австрія у міжвоєнний період

12.11.1918 Австрія була проголошена республікою. 10.9.1920 була прийнята конституція Австрійської республіки, згідно з якою країна стала «союзною державою» з правами широкої автономії. Глава держави - президент - користувався обмеженими повноваженнями. Парламент складався з двох палат - Національної ради (обиралася на підставі загального голосування на 4 роки) та Федеральної ради (складалася з представників земельних ландтагів). На поч. 1920-х Австрія знаходилася в стані економічної і фінансової кризи, яка дедалі більше загострювалася. Намагаючись послабити кризові явища, уряд Австрії у 1922 пішов на укладення Женевських протоколів з Великою Британією, Францією, Італією і Чехословаччиною про відтермінування виплати репарацій та надання позики на суму 650 млн. золотих крон. Одночасно над Австрією було встановлено контроль генерального комісара, призначеного Лігою Націй (1922-1926). Ці заходи сприяли стабілізації політичного та економічного становища держави. У період першої світової економічної кризи 1929-1933, що мала важкі наслідки для Австрії, в політичному житті держави відбулися суттєві зміни. 1929 були внесені поправки до конституції, 1933 було розпущено парламент, скасовано свободу друку і зборів, обмежено діяльність політичних партій.

[ред.] Аншлюс Австрії

Дедалі більший вплив на Австрію чинили сусідні Німеччина та Італія, де встановлювались фашистські режими. Особливо активними були прихильники «аншлюсу» - включення Австрії до складу Німеччини, які в 1934 вчинили путч, під час якого загинув канцлер Е. Дольфус. 1936 уряд канцлера Шушніга уклав з Німеччиною договір, який перетворював Австрію на сателіта останньої. В ніч з 11 на 12.3.1938 німецькі війська окупували Австрію, і було оголошено про «аншлюс» обох держав.

[ред.] Австрія в ІІ світовій війні

У Другій світовій війні 1939-1945 Австрія брала участь як складова частина фашистської Німеччини. У березні-квітні 1945 території Австрії була звільнена військами антигітлерівської коаліції і поділена на чотири зони окупації: американську, англійську, радянську і французьку. Столиця держави - Відень - також була поділена на 4 сектори. Верховна влада належала Союзній раді з чотирьох військових комісарів, що представляли окупаційні держави.

[ред.] Післявоєнна Австрія

27.4.1945 було утворено тимчасовий уряд, який очолив відомий політичний діяч К. Реннер (у грудні 1945 його було обрано президентом Австрійської республіки). 1948 Австрія прийняла план Маршалла. В країні було проведено реформи, спрямовані на перетворення Австрії на незалежну демократичну державу, здійснено демілітаризацію і денацифікацію. 15.5.1955 у Відні представники СРСР, США, Великої Британії та Франції уклали Державний договір про відновлення незалежної і демократичної Австрії. 25.10.1955 після виведення окупаційних військ парламент Австрії прийняв закон про її постійний нейтралітет. Австрія зобов'язувалась не вступати в жодні військові союзи, не допускати створення військових баз на своїй території. Нейтралітет Австрії визнали більшість країн світу.

[ред.] Основні дати

Частина імперії Габсбургів.
1938 прилучена до гітлерівського Третього рейху.
Після окупації союзниками в 1945 була знову встановлена конституція, незалежність офіційно визнана в 1955.
в 1989 Австрія приєдналася до європейського союзу

[ред.] Адміністративний устрій

Адміністративний поділ - 9 федеральних земель (Bundesland):

Бургенланд (Burgenland)
місто Відень (Stadt Wien)
Верхня Австрія (Oberosterreich)
Зальцбург (Salzburg)
Каринтія (Karnten)
Нижня Австрія (Niederösterreich)
Тіроль (Tyrol)
Форарльберг (Vorarlberg)
Штирія (Steiermark)

які поділяються на округи (Bezirk), округи - на громади (Ortsgemeinde).

Столиця - Відень (Wien) - 1,543 млн. мешканців.

Інші великі міста: Грац (223 тис. мешканців), Лінц (185,8 тис.), Зальцбург (145,2 тис.), Інсбурк (114,7 тис.), Клагенфурт (90,1 тис.).

[ред.] Економіка

Розвинутий туризм (гірськолижні курорти).
Експорт: пиломатеріали, текстиль, одяг, залізо і сталь, папір, транспортне устаткування, продукти.

Релігія - католицизм, протестантство.

Національне свято - 26 жовтня - День ухвалення австрійським парламентом Закону про постійний нейтралітет (1955 р.). Відзначається з 1965 року.

Державний прапор складається з двох червоних і центральної білої горизонтальних смуг. Червоний колір покликаний символізувати кров патріотів, пролиту в боротьбі за свободу і незалежність Австрійської Республіки. Білий - символ свободи, завойованої народом Австрії в результаті повалення монархічного режиму.

Державний герб зображений у вигляді орла у вільному польоті, на голові якого золота башта міської стіни з трьома тризубами. У правій лапі орла - золотий серп, у лівій - золотий молот. Як сказано у законі від 1 травня 1945 р., ці предмети повинні символізувати співробітництво основних груп трудящих: робітників - (молот), селян - (серп) і буржуазії (башта міської стіни). З лап орла - символу свободи і незалежності країни - звисають обривки ланцюгів, що означають звільнення країни від гітлерівського нашестя. Герб прийнятий у 1945 р.

Членство у міжнародних організаціях: ООН, СОТ, МБРР, ОБСЄ, ЄС, МВФ, ОЕСР, РЄ, ЕКА, ЕМС, МФЧХіЧП та інші.