Каталонська мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Каталонська мова català |
|
|---|---|
| Поширена в: | Іспанія, Андорра, Італія, Франція |
| Кількість носіїв: | 7,7 мільйонів |
| Класифікація: | Індоєвропейська сім'я
|
| Офіційний статус | |
| Офіційна: | Андорра, Іспанія |
| Коди мови | |
Каталонська мова належить до романської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Найближчою за спорідненістю до каталонської мови є окситанська мова, яка поширена на півдні Франції. Очевидною є також спорідненість даної мови з мовами Піренейського півострова (з іспанською та португальською мовами). Каталонська мова є офіційною мовою Князівства Андорра, регіональною (поряд з іспанською) офіційною мовою в провінції Каталонія в Іспанії, на Балеарських островах та в провінції Валенсія.
[ред.] Поширення мови та каталонські діалекти
Каталонську мову розуміють приблизно 10 мільйонів людей в Іспанії (Каталонія, Валенсія), на Балеарських островах, на півдні Франції, в Італії (Сардинія) та в Андоррі. Зона поширення каталонської мови називається Països Catalans (каталонські країни). Приблизно 7,7 мільйонів мовців користуються активно даною мовою, а 4,4 мільйонів називають каталонську своєю головною мовою спілкування. Виділяють східно-каталонські та західно-каталонські діалекти. Схід Каталонії, південь каталономовної Франції, Балеарські острови та Сардинію відносять до східно-каталонських діалектів. Інші області поширення каталонської мови відносять до західно-каталонських діалектів. Головним критерієм такого поділу на діалекти є вимова ненаголошених о, є та а. В західно-каталонських ці звуки вимовляються так само, як вони передаються на письмі, тоді як в східно-каталонських діалектах о, є та а в ненаголошених позиціях вимовляються як слабке англійське [ə], так зване шва.
[ред.] Історія розвитку каталонської мови
Перші пам’ятки датуються 9 століттям. Мова виникла на базі вульгарної латини на півночі Піренейського півострова. В пізньому Середньовіччі каталонська мова була літературною і національною мовою великого престижу. В той час, коли в Каталонії ще до 15го століття мовою поезії була окситанська, каталонській мові (як першій романській мові) відкрилися такі сфери застосування як філософія та наука.
Після одруження Фердинанда Арагонського з Ізабеллою Кастильською в 1469 році, каталонське дворянство почало переходити на кастильську мову, що призвело до постійного звуження сфери застосування каталонської мови та утворення диглосивної ситуації, яку ми спостерігаємо і в наші дні. Дуже негативний вплив мала репресивна мовна політика Бурбонів у 18 столітті, причиною якої послугувало те, що каталонці у Війні за Іспанську спадщину билися на стороні Габсбургів.
В першій половині 19 століття, коли каталонську мову було остаточно витіснено з усіх сфер вжитку, починає формуватися рух опору, так звана Renaixença. Спочатку цей рух не виходив за рамки літературного, але протягом століття він набув політичних та національних рис. Ситуація для каталонської мови була більш сприятливою, ніж, наприклад, для галісійської мови. Хоча політична та соціальна еліта (дворянство, письменники) відмовилися в часи декадансу (16-19 ст.) від мови, але просте населення та духовенство залишилися вірними каталонській мові, що зберігало за нею певний соціальний престиж. На початку 20 століття стали можливими перші політичні успіхи, так в тридцятих роках каталонська навіть здобула статус другої офіційної мови в Каталонії. Але такий успіх тривав недовго. Перемога Франко в Громадянській війні (1936-1939) призвели до заборони використання каталонської мови з притягненням до кримінальної відповідальності. Каталонська мова залишалася в такому стані до самого кінця диктатури Франко в 1975 році. Демократизація Іспанії призвела до великої автономізації окремих провінцій, в 1979 році каталонська мова знову здобула статус офіційної.
