Левіафан
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Левіафан (гебр. לִוְיָתָן, лів’ятан) - біблійне морське чудовисько, монстр. Слово левіафан стало синонімом великому чудовиську, потворі, монстру. Левіафан згадується як в числених легендах народного фолькльору (напр. Йормунґанд в скандинавській міфології), так і в сучастній літературі (як синонім слову "монстр").
З їдиша левіафан (вимовляється лівйосн) перекладається як кит.
Зміст |
[ред.] Левіафан в християнстві
Левіафан зображається в Біблії як страшна потвора, наділена величезною силою, якої жахаються і від якої ховаються навіть найбільші силачі. Левіафан створений безстрашним і на землі йому немає подоби.
"...на сам вигляд його упадеш. Нема смільчака, щоб його він збудив..." (Йов 41:1-2)
"Навколо зубів його жах! Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать. Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде. Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться. Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової! Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні! Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить. Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його. Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає. М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається. Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно! Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху. Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер. За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину! Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно. Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища. Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото. Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп. Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною. Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений, він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!" (Йов 41:6-26)
Левіафан згадується в Біблії або як приклад незбагненності божественного творіння:
"Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля! Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика! Ходять там кораблі, там той левіятан , якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі. Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав." (Пс. 103:24-27)
або в якості ворожої Богу істоти, яка є втіленням первісного хаосу і над якою Бог на початку часів здобуває перемогу:
"Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах, Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині..." (Пс.73:13-14)
[ред.] Левіафан в іудаїзмі
[ред.] Левіафан Гоббса
За Гоббсом Левіафан - казкове всепоглинаюче чудовисько - є символом держави (детальніше - див. трактат "Левіафан"). Ідея "Левіафана" полягає в тому, що людям жилось погано і вони вирішили укласти суспільну угоду і заснувати державу. Люди створили Левіафана заради суспільних інтересів, але створивши, віддали йому все. Тож він претендує не тільки на керування людьми, але й на їх майно, життя і , що найжахливіше, на їх внутрішній світ та релігійні переконання.
