Лук
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміст |
[ред.] Лук
Лук – це один із найдавніших видів метальної зброї, що відомий з доби мезоліту. Л. використовували як знаряддя для полювання, так і як зброю. За козацької доби Л. значною мірою поступився місцем ручній вогнепальній зброї, але у середовищі ==Лук - територія==запорожців зберігався практично до кінця існування Січі (це підтверджують і тогочасні малюнки козака “Мамая”). Таку специфіку січовиків можемо пояснити тим, що вони переважно спіткалися у прикордонній боротьбі з ватагами кочової татарської людності, котра була слабко озброєною й активно користувалась Л. Поряд із цим, у середовищі запорожців в умовах постійного збройного протистояння активно розвивались засоби розвідувально-диверсійної діяльності, які іноді потребували “тихої” метальної зброї. Щодо стрільби з луку, то вправний стрілець міг випустити за хвилину до 20 стріл на відстань до 300 кроків. Серед провідників запорозьких козаків шанувальниками Л. були Д.Байда-Вишневецький (зображений на портреті з луком і стрілою в правиці) та особливо П.Конашевич-Сагайдачний. Останній навіть мав козацьке прізвисько, що походило від татарської назви шкіри дикого козла, котрою обшивались спеціальні пристрої – “колчани” для збереження стріл (згодом “сагайдаками” називали самі ці пристрої). Для носіння Л. використовували налуч, що повторювала форму половини Л. У сагайдаці зберігалось 3 десятка стріл.
Л. поділяються на прості і складні, але всі вони уявляють із себе дугу з тятивою для метання стріл.
Прості виготовляли з цільного шматка деревини (найчастіше з ясеня або кізіла) довжиною до 1,5 м.
Складні Л. були трохи короткими і їх виготовляли з різних матеріалів: деревина, ріг та виварені сухожилки тварин (внутрішню частину Л. становив ріг, далі сухожилки і на зовні – дерево). Завдяки цьому під час натягання тятиви (виготовляли з жил вола чи дикого козла) Л. мав необхідну пружність, еластичність і міць.
Окремі Л. і більшість сагайдаків мали прикраси з різнокольорової шкіри і коштовних металевих фігурок. Кавказькі “колчани” і налучі часто виготовляли із сап’яка і прикрашали коштовним шиттям та металевим чорнінням і гравіруванням.
[ред.] Властивості луку
Як метальна зброя лук повинен мати певні властивості. Найважливішими серед них вважають наступні: пружність, еластичність, довжину між кінцями луку в стані спокою, відстань натягу тятиви, відстань між тятивою і дугою та силу натягу тятиви. Класично, всі відстані та довжини в сучасних луках зазначаються в дюймах (в анг. літ. inch чи in, приблизнь 2,54 см). Силу натягу зазначають в у лібрах (в анг. літ. libra чи lb). Вагу вказують у грейнах (в анг. літ. grain чи gr, приблизно 0,064798 грамів).
Всі ці значення можливо переглянути у відповідній документації до луку ци на самому луці. Згідно вимог FITA всі ці значення можна вказувати лише на нижній частині луку.
[ред.] Типи луків
Луки можна каталогізувати за багатьма різними властивостями. Наприклад за силою натягу тятиви, формою дуги, періодом виникнення, походженням, компанєю-виробником та ін. Найпоширенішою категорією є форма дуги. За формою дуги виділяють:
- Опуклі луки (в анг. літ. recurve bow)
- Копозитні чи компоновані луки (в анг. літ. composite bow чи compound bow)
[ред.] Література
- Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. – Львів, 1990. – Т. 1. – С. 167-168.; Запорожжя... . – К., 1995. – С. 85.
- Аствацатурян Э. Оружие народов Кавказа. – М., 1995. – С. 38-39, 120.
- Українське народне малярство XIII-XX століть. – К., 1991. – іл. 126.
