Махатма Ганді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Махатма Ганді
मोहनदास करमचंद गांधी
Індійський "Батько Нації"
Ім'я при народженні:	Мохандас Карамчанд Ганді
Дата народження:	2 жовтня, 1869
Місце народження:	Порбандар, Гуджарат
Дата смерті:	30 січня 1948 (78 років)
Місце смерті:	Нью Делі, Індія
Громадянство:	Індія
Рід діяльності:	політик, керманич руху за незалежність Індії

Мохандас Карамчанд Ганді (гуджараті મોહનદાસ કરમચંદ ગાંધી, хінді मोहनदास करमचंद गांधी, МФА: [moːhənd̪aːs kərəmtʃənd̪ gaːnd̪ʱiː], Мохатма Ганді) (2 жовтня 1869 — 30 січня 1948) — один з керівників і ідеологів національно-визвольних рухів Індії. Його філософія ненасилля вплила на національні і міжнародні рухи прихильників мирних змін.

Батько Ганді був міністром у декількох князівствах півострова Катхіявар. Ганді ріс у родині, де дотримувалися звичаї індуїстської релігії, що не могло не вплинути на формування його світогляду.

Одержавши в 1891 році юридичну освіту в Англії, Ганді до 1893 року займався адвокатською практикою в Бомбеї. В 1893-1914 служив юрисконсультом гуджаратської торговельної фірми в Південній Африці. Тут Ганді очолив боротьбу проти расової дискримінації та утиску індійців, організовував мирні демонстрації, писав петиції на ім'я уряду. У результаті південноафриканським індійцям удалося домогтися скасування деяких дискримінаційних законів.

У Південній Африці Ганді виробив тактику т.зв. ненасильницького опору. Під час англо-бурської (1899-1902 рр.) та англо-зулуської (1906 р.) війн Ганді створив санітарні загони з числа індійців для допомоги англійцям, хоча, за його власним визнанням, вважав справедливою боротьбу бурів і зулусів; свої дії він розглядав як доказ лояльності індійців до британської імперії, що, на думку Ганді, повинне було переконати англійців надати Індії право на самоврядування.

Після повернення на батьківщину (січень 1915 року) Ганді зблизився з партією Індійський національний конгрес і незабаром став одним із лідерів національно-визвольного руху Індії, ідейним керівником конгресу. Після 1-й світової війни Ганді та його послідовники виступають на багатолюдних мітингах із закликами до боротьби проти англійського панування. Цю боротьбу Ганді обмежував винятково ненасильницькими формами, засуджуючи всяке насильство з боку революційного народу.

Така позиція Ганди відповідала інтересам індійської буржуазії, і партія Індійський національний конгрес підтримала її повністю. В 1919-47 рр. Національний конгрес під керівництвом Ганді перетворився в масову національну організацію, що користувалася підтримкою народу. Залучення мас у національно-визвольний рух є великою заслугою Ганді й джерелом його величезної популярності в народі, що прозвав Ганді Махатмою (Великою душею).

За свій великий авторитет він одержав від індійського народу ім'я «Махатма» хінді महात्मा, məhatma; з санскриту, mahātmā: — велика душа.