Обрізання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Увага! Зображення відвертого характеру! Ілюстрації до цієї статті або її розділу можуть здаватися деяким читачам непристойним або образливим.

Обрі́зання — хірургічна операція усування частини крайньої плоті чоловіків. Практикується при фімозі, або з гігієнічною метою. Обрізання також є важливим елементом практики деяких релігій.

[ред.] Практика обрізання

Найдавніша практика обрізання, з того, що відомо, була у стародавньому Єгипті. В умовах гарячого клімату, при обмеженому доступі до води, така практика були позитивним з погляду гігієни. Високий рівень науки стародавнього Єгипту дозволив зауважити, що обрізання можливе не раніше восьмого дня після народження дитини, бо раніше згортання крові недостатня для швидкого загоєння.

В практиці вітчизняної урології найчастіше використовують часткове обрізання крайньої плоті, коли залишається покритій 2/3 поверхні головки, причому вуздечку (яка добре забезпечується кровоносними судинами і нервовими закінченнями) при цьому максимально щадять і в більшості випадків зберігають повністю (залишається «хоботок» на нижній поверхні статевого члена). Розшаровані листки крайньої плоті обов'язково прошивають декількома вузловими швами (особливо область вуздечки і дорсальної вени статевого члена) або коагулюють. Залишати розшарованим листки (подібно тому, як це виконується в ритуальних обрізаннях) украй неправильно оскільки між ними може скоплюватися кров з подальшим нагноєнням і некрозом. Післяопераційний госпітальний період після обрізання звичайно не більше 1 доби.

Крім того застосовують також традиційний круговий розтин крайньої плоті (особливо при гіпертрофічному фімозі та при ускладненнях венеричних захворювань — шанкрі, баланопоститі, парафімозі).