Пророк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Проро́к (біблійне грец. προφήτης) — це людина, що сповіщає (проголошує) людям слова бога. Пророк відчуває всередині себе голос, що закликає його до діяльності. Біблійні пророки бачили розвиток людства на багато тисяч років вперед та говорить від імені Бога про Бога.

Під словом «пророк» розуміють, по-перше, людину яка передбачає майбутнє, по-руге людину, яка завіщає слово повчання, напучування і потішення через натхнення Святим Духом. Пророки, працю і слова яких ми знаємо із Святого Письма, — це Єнох, Ной, Авраам, Мойсей, Аарон, Маріям, Дебора, Самуїл, Давид, Соломон, Ілля, великі і малі пророки — автори пророчих книг та ін. Святе Письмо свідчить про те, що через пророків говорив Святий Дух, і що книги, написані ними, створені через натхнення Духа Божого, «Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим».

«Пророк бачить те, чого інші не добачають. Пророк передбачає майбутнє. Але передусім пророк розмовляє з Богом і виголошує його істиним перд лицем народу». Євген Сверстюк.

[ред.] Лжепророк

Лжепророк. У Святому Письмі згадується і про лжепророків, які не будучи призваними і посланими Богом, пророкують за своїм вимислом на шкоду ближ-нім, зводячи їх з праведної дороги. Такі пророки описані в Старому і Новому заповітах.

[ред.] Див. також:

• Біблійні пророки