Радянсько-фінська війна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміст |
[ред.] Передумови
На початку 19 століття Швеція була змушена передати Фінляндію Російській імперії. Щоби запобігти прошведським настроям у фінському суспільстві, Росія охоче надала Фінляндії статус автономії та навіть у певній мірі сприяла національному зростанню фінського народу, доки це віддаляло фінів від Швеції. Коли у 1917 у Петрограді відбулася Жовтнева революція та влада потрапила до рук більшовиків, Фінляндія проголосила державну незалежність та зорганізувавши (не без допомоги з боку Німеччини) власні збройні сили, спромоглася звільнити свою територію від військових частин Червоної гвардії. Згодом у Фінляндії було прийнято Конституцію, обрано Президента. У 30-тих роках Фінляндія разом із Швецією, Норвегією та Данією проголосили курс на нейтралітет та позаблоковість.
Тим часом, у Радянському Союзі багато впливових політиків не могли сприйняти Фінляндію як суверенну державу. Йосип Сталін неодноразово наголошував, що незалежність Фінляндії "було надано" та що Радянський Союз "терпить" незалежну фінську державу, "поки що". У 1934 між Фінляндією та СРСР було укладено угоду про мирне співіснування терміном на десять років - багато фінів розглядали її як вагому гарантію миру, втім Сталін дивився на речі інакше.
Після укладення пакту Молотова-Рібентропа, за яким Фінляндія відносилася до радянської "сфери впливу", відносини між СРСР та Фінляндією загострились. Ще більш напруженими вони стали коли СРСР разом із Німеччиною знищили польську державу та коли СРСР розмістив свої військові контингенти у країнах Прибалтики.
У вересні-жовтні 1939 радянські війська почали зосереджуватися на радянсько-фінському кордоні. Генеральний штаб червоної армії розпочав планування війни з Фінляндією. За цими планами червона армія одним потужний ударом мала розгромити фінські війська та зайняти всю територію країни за кілька днів. За словами Головного маршала артилерії Воронова, на нараді у наркома оборони СРСР йому було доручено вести розрахунки потрібних обсягів набоїв та обладнання виходячи з того, що війна буде продовжуватись дванадцять діб.
[ред.] Переговори
[ред.] Таємні переговори
Вперше переговори, що мали безпосереднє відношення до майбутніх подій, розпочалися 14 квітня 1938 року, коли другий секретар радянської амбасади у Фінляндії Борис Ярцев приватним порядком звернувся до кількох офіційних осіб із фінського уряду з проханням про таємні переговори. Ярцев, що офіційно займав невисоку посаду в амбасаді, насправді був агентом НКВС, Сталіним йому було надано всі необхідні повноваження для переговорів із керівниками Фінляндії.
Переговори точилися навколо потенційної можливості нападу гітлерівської Німеччини на Фінляндію. Радянський представник давав фінам зрозуміти, що у цьому випадку Радянський Союз також оголосить Фінляндії війну та введе свої війська на її територію - аби убезпечити свій північний кордон коло Ленінграду. Щоб запобігти такому перебігу подій, радянська сторона, турбуючись про безпеку своїх кордонів, пропонувала терміново укласти між країнами угоду про військову взаємодопомогу. Фінляндію перспектива такої угоди не тішила, бо по-перше, Фінляндія сподівалася зберегти нейтралітет - а угода явно ставила під сумнів позаблоковий статус Фінляндії; а по-друге, маючи угоду, у разі війни Радянський Союз вже на законних підставах вводив до Фінляндії свої війська - тож отримував ще більшу нагоду її окупувати.
Після двох місяців таємних переговорів, уряд Фінляндії визнав їх безперспективними та почав грати у відкриту: уряд Радянського Союзу отримав від уряду Фінляндії офіційну ноту, в якії було зазначено, що Фінляндія є нейтральною позаблоковою державою та не надасть дозволу на розташування на своїй території іноземних військ, до якої держави ті би не належали.
У відповідь СРСР вже офіційно оголосив свої пропозиції. Окрім вже згадуваної військової угоди, Радянський союз хотів брати участь у озброєнні Аландських островів (що їх раніше було демілітарізовано за Тартуською угодою). Також було запропоновано, щоб Фінляндія дозволила створити радянські військові та морські бази на фінському острові Суурсаарі. Якраз тоді у керівництві зовнішніми справами відбулися значні зміни, головою комісаріату замість Литвинова став Молотов, який і запросив фінську сторону провести у Москві переговори "щодо конкретних питань" у радянсько-фінських відносинах.
[ред.] Перший раунд переговорів
Фінську делегацію очолював авторитетний фінський політик Юхо Паасіківі, з радянської сторони переговори вів безпосередньо Сталін. Переговори почалися у Москві, 12 жовтня 1939 року.
Радянські вимоги було уточнено та деталізовано, загалом вони виглядали таким чином: у випадку війни між СРСР з одного боку та Німеччиною або Британією з іншого, одне з найважливіших міст Радянського Союзу, Ленінград, опиниться у дуже вразливому становищі, зокрема для нападу через Фінську затоку Балтійського моря. Щоб відвернути загрозу, мають бути зроблені такі кроки: демілітарізовані за попередніми угодами Аландські острови мають бути укріплені та озброєні фінською стороною під наглядом та за участі радянських військових. Фінляндія має надати Радянському Союзу у тридцятирічну оренду півострів Ханко, для розташування на ньому радянських військових баз. Фінляндія має передати Радянському Союзу кілька островів у Фінській затоці для розміщення на них радянських військових сил. Також від Фінляндії очікується передача Радянському Союзу приблизно двох з половиною тисяч квадратних кілометрів фінської території на Карельському перешийку, аби відсунути сухопутний кордон від Ленінграду. Радянський Союз, у свою чергу, передає Фінляндії більше п`яти тисяч квадратних кілометрів власної території - далі на північ, у Карелії.
Відповідь Фінляндії на ці пропозиції була в цілому негативною. Фінляндію не обходять проблеми Радянського Союзу, але турбують власні. Участь радянських військових у озброєнні Аландських островів ставить під сумнів нейтрелітет Фінляндії, так само як і передача в оренду півострова Ханко. До того ж радянські війська на Ханко та Суурсаарі створюватимуть небезпеку вже для Гельсінки. Територія на Карельському перешийку, що її хоче собі Радянський Союз, є однією з найбільш промислово розвинених областей Фінляндії до того ж там знаходиться друге за розміром та значенням місто країни, Віїпурі. Та ж місцевість, яку СРСР пропонує на заміну, хоча й значно більша за розміром, але порожня та нерозвинена. До того ж, на Карельському перешийку розташовані основні оборонні споруди Фінляндії, залишившись без них вона стане беззахисною у військовому плані. Втім, Фінляндія загалом згодилася на обмін кількох островів Фінської затоки на аналогичну за розмірами територію у Карелії. Оренда фінських територій для військових цілей Радянського Союзу теоретично також можлива, але оскільки вона зачіпає позаблоковий статус держави, то така концесія мала би бути схвалена конституційною більшістю фінського парламенту, тобто п`ятьма шостими голосів.
Радянський Союз у свою чергу не пристав на пропозиції Фінляндії, тож після трьох зустрічей фінська делегація відбула додому для консультацій із урядом.
[ред.] Другий раунд переговорів
Вдруге радянська та фінська делегації зустрілися 23 жовтня. Ніяких зрушень не відбулось, сторони продовжували стояти на своїх попередніх позиціях. Фінни також висловили протест щодо регулярних, останнім часом, польотів радянських розвідувальних літаків над фінською територією - але будь-якого обговорення цього питання також не відбулося.
[ред.] Третій раунд переговорів
3 листопада відбулася остання спроба розв`язати питання шляхом переговорів. Радянська сторона зменшила свої пропозиції щодо можливої радянської залоги на Ханко, але фінські представники вкотре оголосили, що розміщення будь-яких іноземних сил на Ханко неможливе. Переговори так і закінчились нічим. Фінська делегація повернулась до Гельсінки 13 листопада.
[ред.] Casus belli
Микита Хрущов у своїх спогадах пише, що на нараді в Кремлі Сталін сказав: "давайте почнемо сьогодні" - і того самого дня привід для війни знайшовся, так званий "Майнільский інцидент": 26 листопада 1939 року Радянський уряд звернувся до уряду Фінляндії з офіційною нотою, яка повідомляла, що внаслідок артилерійського обстрілу, вчиненого з території Фінляндії, загинуло четверо та було поранено дев`ятеро радянських військовослужбовців.
Фінські прикордонники справді зафіксували того дня з кількох точок спостереження числені гарматні постріли - як належить у такому випадку, факт пострілів та напрямок звідки вони лунали було занотовано, співставлення нотатків показувало, що постріли було зроблено з радянської території. Уряд фінляндії запропонував створити міжурядову слідчу комісію, яка б мала розслідувати інцидент. Радянська сторона відмовилася, а невдовзі оголосила, що більше не вважає себе зв`язаною умовами радянсько-фінської угоди про взаємний ненапад. 29 листопада СРСР розірвав із Фінляндією дипломатичні стосунки, а 30-го о 8:00 радянські війська одержали наказ перейти радянсько-фінський кордон та розпочати бойові дії. Офіційно війну ніколи не було оголошено.
[ред.] ТВД
- загальний опис - фінська Карелія
- загальний опис - напрямок Віїпурі (Виборг)
[ред.] Озброєння та сили сторін
- фінська зброя та спорядження
- гвинтівки, Мосін
- пістолети-кулемети: Суомі (Лахті)
- кулемети?
- артилерія
- танки
- радянська зброя та спорядження
- гвинтівки: Мосін, АВС
- кулемети
- артилерія
- танки
- фінська дивізія
- склад, чисельність, озброєння
- радянська дивізія
- склад, чисельність, озброєння
- авіація сторін
- радянська авіація
- фінська авіація
- флот сторін
- радянський флот
- фінський флот, морський корпус - після замерзання затоки
[ред.] Перший період війни - наступ ЧА
Основного удару червона армія завдала з двох напрямків - 7 армія мала подолати Карельський перешийок та захопити Віїпурі, 9 армія завдавала удар на Рованіємі з метою розділити Фінляндію на дві частини. Добре озброєна 9А маючи велику кількість танків та артилерії стрімко почала просуватися вперед, фінські війська відступали не маючи достатньої кількості протитанкових засобів. Втім, одразу далася взнаки неузгодженість дій радянських військ - артилерія та авіація діяли окремо від потреб піхоти, танки використовувалися неефективно. До того ж фіни не були приголомшені - евакуація мирного населення з небезпечних районів розпочалася одразу після Майільського інциденту, війська при відступі густо мінували територію, почали діяти числені лижні загони - добре обізнані з місцевістю вояки зненацька атакували колони радянських військ, добре замасковані снайпери завдавали значних втрат червоній армії. На додачу, зіпсувалась погода - червоноармійці ще були у літній формі, радянське збройне мастило на холоді тверділо, акумулятори вантажівок виходили з ладу. У війну вступило "Державне управління спиртних напоїв" Фінляндії, яке взялося до масового виготовлення пляшок із запалювальною сумішшю - саме фінни назвали цей витвір "коктейль Молотова".
- напрям Віїпурі
Радянські війська мали значну перевагу у повітряних силах. <*коротко надати дані з чисельності*>. Вже 30 листопада відбулось авіаційне бомбардування Гельсінки, Віїпурі та інших фінських міст бомбардувальниками з радянських військових баз у Прибалтиці та коло Ленінграду. Чималі жертви серед цивільного населення Фінляндії внаслідок цих бомбардувань стали приводом для виключення Радянського Союзу з Ліги Націй. Одночасно радянська преса повідомляла, що жертв серед цивільного населення Фінляндії немає.
- бої за залізниці
- уряд Куусінена
[ред.] Другий період війни - "гнізда"
[ред.] Третій період війни - прорив лінії Маннергейма
[ред.] Закінчення війни
[ред.] Наслідки. Підсумки.
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
Ця стаття в процесі редагування на короткий час.
Будь ласка, не редагуйте та не змінюйте її, оскільки Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася недавно (кілька годин!), будь ласка приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначено до допомоги скорочення конфліктів редагування; будь ласка приберіть його між сесіями редагування, щоб дати іншим користувачам можливість поліпшити цю сторінку. |
