Рільке Райнер Марія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Рільке Райнер Марія (Rainer Maria Rilke) (4 грудня 1875 р., Прага, Чехія - 29 грудня, 1926 р., Валь-Монт, Франція) - австрійський поет-символіст, предтеча екзистенціалізму.

1894 р. - вийшла у світ перша поетична збірка «Життя й пісні». 1897-1900 рр. подорожі до Італії, Росії та України. Від І902 р. - оселився в Парижі. Деякий час працював секретарем у скульптора О. Родена. Вступив у період творчої зрілості, заявивши про себе як поет (поетичні збірки «Часослов», 1905; двотомна збірка «Нові вірші», 1907-1908), прозаїк (роман «Нотатки Мальте Лаурідса Брігге», 1910), есеїст (монографії «Ворпсведе», 1903; «Роден», 1905). 1916 р. - військова служба у Відні. 1917-1918 рр. - пережив духовну й творчу кризу. 1919 р. - переїхав до Швейцарії. Виступав з публічним читанням своїх віршів і доповідей. 1923 р. - завершив поетичні цикли «Дуїнянські елегії» та «Сонети до Орфея».

[ред.] Дитинство і юність

Справжнє ім'я - Рене Карл Вільгельм Йоган Йозеф Марія Рільке.

Був у батьків одинаком. Дитинство і юність не були щасливими - через невдалий шлюб батьків, який розпався 1884 року, коли хлопцеві було 9 років.

Мати, Софія Енц, не могла забути своєї першої дитини - рано померлої дочки, тому трактувала сина як дівчинку, навіть вдягала в сукенки.

Батько, Йозеф Рільке, мріяв про військову кар'єру, але мусив стати залізничним чиновником. Тому, всупереч волі сина, 1886 року віддав його до військової академії. Молодий Рільке залишив її 1891 року - з допомогою дядька, який оцінив великі здібності небожа.

З 1895 р. навчався в Карловому університеті в Празі, згодом - у Мюнхені.

[ред.] Творчість

Автор збірок поезій "Книжка картин" (Buch der Bilder, 1902), Stundenbuch (1905), Neue Gedichte (I-II, 1907-1908), "Дуїнянські елегії" (Duineser Elegien) і "Сонети до Орфея" (Die Sonette an Orpheus, 1923) тощо.

Поезія Pільке вирізняється ліризмом і символічністю, глибиною філософського сприймання внутрішнього життя і довколишньої дійсности.

[ред.] Рільке й Україна

Рільке мав великий вплив на модерну поезію різних народів, у тому числі й на українську.

Враження Pільке з відвідин України 1899 і 1900 років позначилися на циклі «Книга про чернече життя», збірці «Часослов», як також на книжці коротких розповідей «Про Господа Бога та інше» (1900) (передусім два оповідання з української тематики - «Як старий Тимофій умирав співаючи» та «Пісня про правду»).

Враженнями цієї подорожі навіяні вірші Pільке з «Книги про паломництво» (зокрема, поема «Карл XII, шведський король, їде степами України»).

Зацікавившися тоді «Словом о полку Ігореві», Pільке переклав його у 1902-1904 рр. (опубліковане 1930 року).

Твори Pільке перекладали українською мовою М.Зеров, М.Йогансен, О.Луцький, Ю.Клен, Л.Мосендз, М.Орест, Р.Курінна, О.Зуєвський, М.Бажан та інші.

Окремою збіркою вийшли переклади Р.Б.Кравцева під назвою «Речі й образи» (1947).

Про Рільке й Україну писали Є.Ю.Леленський (1935) й О.Ізарський (1952).