Саладин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Салади́н, араб. صلاح الدين يوسف ابن ايوب, Салах-ад-дин Юсуф ібн-Айюб; власне ім'я — Юсуф, син Айюба, а Салах-ад-дин — почесна назва, що означає «Правота віри» (1137 чи 1138, Тікріт— 4 березня 1193, Дамаск) — мусульманський полководець, засновник династії Айюбідів в Єгипті і Сирії. За походженням курд.

В ніч народження Саладина його батько, Наджм ад-Дин Айюб, разом з родиною переселився в Алеппо, вступивши на службу до впливового турецького губернатора Сирії, Нур ад-Дина. Дитинство і юність Саладин провів в Баальбеку і Дамаску.

В 1152 р. вступив на службу до Нур ад-Дина. Спочатку разом з своїм дядьком був висланий для оборони Єгипту і династії Фатимідів. Після смерті дядька в 1169 став візирем і після усунення останнього з Фатимідів перейняв владу в Єгипті. В 1171 оголосив себе султаном Єгипту. Його могутність зростала з завоюваннями нових територій. В 1174 р. завоював Дамаск, в 1183 р. - Алеппо. Після подолання противників в мусульманському таборі спрямував свої сили проти Єрусалимського королівства. В битві під Хіттином 4 липня 1187 розбив війська Франків, а 2 листопада здобув Єрусалим, усунувши християн майже з усієї території Святої землі. Реакцією на це став Третій хрестовий похід. В 1192 уклав з хрестоносцями мир.

Головний опонент хрестоносців, користувався повагою в християнській Європі за лицарські доблесті: хоробрість і великодушність до супротивника. Англійський король Ричард I Лев'яче Серце, один з головних вождів хрестоносців, став майже другом Саладина.

Саладин — персонаж Божественної комедії Данте, де показаний як праведник-нехристиянин, що знаходиться в Лімбі, найбільш «м'якому» крузі Ада.

Саладин був кумиром Саддама Хусейна, який, як і він, народився в Тікрітіі, на ріці Тигр; при Саддамі в Іраку бул культ Саладина.