Хрест
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хрест — орнаментаційна форма, яку творять дві лінії, положені одна поперек другої.
Зміст |
[ред.] Гіпотези виникнення хреста
Гадають, що вже первісна людина, поклавши поліно на поліно, щоб мати доброчинний вогонь, почала асоціювати форму хреста з тим земним огнем, а пізніше поширила цю асоціацію й на небесний — сонце. В усякому разі можна твердити, що знак хреста, як символ вогню і сонця, поширений з найдавніших часів з усьому світі. Знаходять його на монолітах Ніневії, шо переховуються в Британському музеї, в Китаї, в Персії, в Тибеті, в Ассирії, в Фінікії, Єгипті, в Криті в Кноському палаш, в Трої, Греції, Скандинавії, в руїнах давнього Мехіко та Перу.
[ред.] Відміни хреста
[ред.] Найвживаніші форми
Не всі ці хрести однакової форми: в геральдиці нараховуються понад 400 відмін хреста, а етнологи та історики культури з тих Форм особливо виділяють свастику, чи санскритський, або ґамматський хрест, потім Ключ Ніла, єгипетський хрест що в ньому верхня частина від перекладини роздута в ручку з діркою, чи дужку; хрест ТАУ або наложений, без верхньої частини, триконечний, що дуже часто зустрічається в скандинавських орнаментах, як згадка про молот Тора Мйольнір, а також в браманських та буддійських орнаментах Індії. Називають його також Хрест св. Антонія. На такому хресті нарисовано карикатуру Христа в відомому ґрафіті, знайденому на Палатинському горбі в Римі — першій пам'ятці цього роду, до того ж зробленій руками поганина, бо християни почали рисувати хрест лише після того як Констянтин Великий урочисто освятив хрест як славну емблему Христової перемоги в. 312 р. Далі треба згадати окремо Хрест св. Андрія — скісний хрест, знаряддя мук і смерти св, Андрія, сформований з двох рівних палиць з однаковим нахилом до землі, так що він торкається землі не одним а двома кінцями, формуючи ніби літеру X. І нарешті — звичайний чотириконечний християнський хрест, що був знаряддям мук Христа і зробився тому головним символом християнства. Християнський хрест теж має багато відмін. Головні з них ГРЕЦЬКИЙ ХРЕСТ — чотириконечний з однаковими (рівними) всіма чотирма раменами, і ЛАТИНСЬКИЙ ХРЕСТ — з видовженою нижньою (від поперечки) частиною.
[ред.] Найвживаніші форми в християнстві
Крім того, християнські хрести відрізняються кількістю поперечок: бувають і дві і три поперечки, що звуться РАМЕНАМИ. В залежності від кількости рамен є хрести ОДНОРАМЕННІ, ДВОРАМЕННІ і ТРИРАМЕННІ. Двораменні хрести постали з огляду на вказівку Св. Письма, що над головою Христа було прибито напис: «Ісус Назарянин цар Юдейський» (Матв. XXVII, 37). Це так званий ПАТРІАРШИЙ або КАРДИНАЛЬСЬКИЙ хрест. Трираменні хрести постали з того , що під ноги Розп'ятого почали прибивати дощечку, на яку могли б спиратися Його ноги.
[ред.] Трираменний хрест в Росії
Але й тут виникла відмінність: у всьому християнському світі, а в тому числі і в Україні, в трираменних хрестах підніжка рівнобіжна іншим раменам хреста, — у росіян підніжка скісна. Єпископ Перемиський Пелеш та деякі Галицькі історики, а за ними й митрополит Іларіон Огієнко твердили, ніби трираменний хрест із скісним підніжжям — це український хрест, але В. Щербаківський документально виказав, що цей хрест — тільки московський і в Україні зустрічається дуже рідко (а на церквах ніколи!), а коли зустрічається, то тільки під московським впливом. У росіян він з'явився вже в XV ст., і увінчує в них усі церкви, а в Україні почав з'являтися тільки в XVII - XVIII ст., (на дереворитах і ніколи на церквах) («Визв. Шлях» ч. II/62. ст. 33 - 34). Московський історик Шмурло, що видрукував по італійськи «Історію Росії», писав у цій своїй праці: «Греки, (а за ними й українці, Є. О.), допускали, що св. Хрест може бути представлюваний однаково в одній з трьох форм: на чотири, на шість і на вісім рамен. В Москві натомість допускали тільки цю останню форму». (т. І, ст. 97). І те, додамо, найнижче рамено мало бути обов'язково скісне, мотивуючи цю свою вимогу такою символікою: «косе перехрестя з опущеним вниз лівим кінцем і піднятим вгору правим кінцем має нагадувати, що розкаяний розбійник, правий, пішов до неба, а злий, лівий розбійник, пішов до пекла. І відтоді цей хрест став символом винятково московської Церкви. Київська православна Церква не прийняла цього хреста, а вживала інших традиційних форм, і ми ні на одній київській і взагалі українській церкві не бачимо нього хреста. (В. Щербаківський в Філяд. «Шлях» 13 VIII. 1950). Пишучи в лондонській «Укр. Думці» рецензію на книжку «Українське Мистецтво», що вийшла в 1952 р. в Нью-Йорку в англ. мові В. Щербаківський ще раз зазначив: "З дрібних орнаментів показаних авторкою на маргінесах скажу шо більшість їх правильна, один тільки трираменний хрест з косою підніжкою, тобто з косим нижнім рам'ям на ст 107, не народній мотив. Це хрест не український, а московський, і уведений з Москві ше в XV віці умисне з політичною ціллю. В Галичині він був пропагований москвофілами. У Греків такого хреста не було. Його не варта було відносити до українського орнаменту, і у Східній Україні він ніколи не вживався в народньому орнаменті.
[ред.] Вживання символу хреста в християнстві
Вже з X ст. в нас, як і в греків, які принесли нам християнство був у загальному вжитку: його носили на тілі, клали на межах, ставили на роздоріжжях, прикрашали ним церкви та інші будинки, більш-менш зв'язані з Церквою. Десь у X-XII ст. почали класти хрест на домовину, яку ховали в землю і на плиту, що вкривала землю наз гробом. Поки надгробний хрест вийшов з-над домовини на поверхню землі, проминуло чимало часу, і тільки в XIV ст. бачимо його вже завжди на гробках. На Московщині надгробний хрест з'явився ще пізніше — десь у XVI ст. До того часу надгробний хрест був тісно пов'язаний з плитою.
Значення надгробного хреста ясне: з одного боку він нагадує про хрест, на якому Спаситель приніс себе за нас в жертву, а з другого боку він засвідчує нашу надію на небесну радість і воскресення для будучого життя. Прикраси з рослинних орнаментів на надгробних хрестах символізують небесний рай, що ного давніші християни малювали на гробницях. Рослина на хресті — теж символ вічного життя, яке в рослинах усе відроджується. Таке значення вона мала в нас уже в перших християн, і в такому значенні збереглася до наших часів (К. Широцький в ЗНТШШ т 82, ст. 12-14, 28 - 29).
[ред.] Вживання хреста на могилах
З огляду на вживання хреста над гробками, зробився він і символом смерти в приповідках: «Вже йому лиш хрест та лопата поможуть» — кажуть про людину, безнадійно хвору. Таке ж значення має й вислів: «Вже нас тільки хрест та мотика розлучать». (І. Франко. III, 282).
[ред.] Хрест як оберіг
Як символ Христової віри, має хрест проганяти всіляку нечисту силу й охороняти вірного не тільки по смерті, але й в усілякі моменти його щоденного й святкового життя: саме тому маленькі хрестики люди носять на собі як амулети, вимальовують їх на дверях хлівів, на вікнах та стінах хат. Злякавшись, наші люди теж кладуть на себе знак хреста, себто хрестяться, вірячи, що сам цей знак хреста має прогнати ту нечисту силу, що той страх викликала. Таке ж оберегове значення має й благословення хрестом.
Віра в силу хреста проти нечистої сили виявляється і в проклятті: «Хрест би тебе Божий побив». На хресті, як і на Євангелії звичайно присягали. Звідти й вираз: «Коли б ти і хрест гриз, то я тобі не вірю». ГРИЗТИ ХРЕСТ — рід найтвердішої присяги (Ів. Франко. III, 282).
На Йордані ставили звичайно величезний хрест із льоду, на Хрестопоклонному тижні пекли спеціальні печива в формі хреста, що так і звалися ХРЕСТИ, і т.д. «Він випровадить тебе поза хрест» — себто, він одурить тебе, казали в нас, остерігаючи людину. (Франко, І. 183). Тут маємо натяк на придорожний хрест, що зимою в степу був єдиним орієнтиром, з допомогою якого можна було знайти дорогу. Тому ВИПРОВАДИТИ ЗА ХРЕСТ — збити з шляху, вивести на манівці.
