Будда
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гаутама Будда був індійським духовним учителем, що жив приблизно з 563 р. до н.е. до 483 р. до н.е.. Одержавши при народженні ім'я Сіддхаттха Гаутама (Палі; Сіддхартха Гаутама Санскрит - нащадок Гаутами, успішний у досягненні цілей), він пізніше став Буддою (буквально "Тим, хто Пробудився, Пізнав"). Його також називають 'Сакьямуні' або 'Шакьямуні' - "мудрець із племені Сакья)" або 'Татхагата' - "Тим, хто Досяг Таковості", "Тим, хто досяг Істини"). Гаутама був сучасником Махавіри.
Гаутама - ключова фігура в буддизмі. Спогади про його життя, бесіди, і чернечі правила, були підсумовані після його смерті і завчені напам'ять Сангхою. Передана в усній традиції, "Тіпітака" була записана приблизно через чотириста років. Він визнається всіма буддистами як Саммасам-Будда нашого часу.
В середні віки Будда в пізніх індійських Пуранах (як, наприклад, у Бхагавата-пурані) був включений в число аватар Вішну, замість Баларами.
[ред.] Життя Будди
Лише деякі деталі життя Будди можна незалежно перевірити, і важко визначити, де закінчується історія і починається міф. Тому в цій статті життя Сіддхаттхи Гаутами описується відповідно до найбільш ранніх буддійских текстів.
Сіддхаттха Гаутама народився в Лумбіні (місто, розташоване у сучасному Непалі поблизу границі з Індією) у травневу повню у кшатрійському племені Сакья. День його народження широко святкується в буддійських країнах як Весак. Батько Гаутами був царем Капілаваттху в царстві Магадха, і Гаутама народився царевичем, якому було визначене життя в розкоші. Говориться, що, перш, ніж народитися, Гаутама відвідав свою матір у сновидінні у вигляді білого слона. У ході святкування народження, провидець Асіта оголосив, що ця дитина або стане великим царем, або великою святою людиною. Його батько, бажаючи, щоб Гаутама став великим царем, відгородив сина від релігійного навчання і від знання людського страждання.
Коли хлопчик досяг шоснадцатиріччя, його батько улаштував шлюб з одноліткою Ясодхарою, і вона родила сина Рахулу. Хоча його батько забезпечував Гаутаму усім, что той бажав і в чому бідував, Гаутама залишався внутрішньо незадоволений.
У віці 13 років, Гаутама в супроводі колісничого Чанни кілька разів виїжджав за межі палацу. Там він побачив "чотири видовища": старого каліку, хвору людину , труп, що розкладається, і насамкінець самітника. Гаутама тоді усвідомив сувору правду життя - що смерть, хвороба, старіння, і страждання неминучі, що бідних більше, ніж багатих, і що навіть задоволення багатих кінець кінцем перетворюються в порох. Це надихнуло Гаутаму у віці 29 років залишити свій будинок, родину і майно, щоб стати ченцем. Відмовившись від спадщини, він присвятив життя вивченню того, як перебороти страждання. Він пішов пути йогічної медитації під керівництвом двох брахманів- пустельників, і хоча він досяг високих рівнів свідомості, він не був задоволений цим шляхом.
Потім Гаутама обрав одяг мандруючого ченця і направився в південно-східну Індію. Він почав учитися життя самітника і займатися суворим самокатуванням. Після 6 років, на грані смерті, він відкрив, що суворі аскетичні методи не приводять до більшого розуміння, а просто затуманюють розум і розморюють тіло. Відкинувши самокатування і зосередившись на медитації, він знайшов серединний шлях, шлях уникнення крайнощів потурання собі і самокатування. Сівши під смоківницею, тепер називаною деревом Бодхі, він заприсягся не вставати, поки він не знайде Істину. У віці 35, він досяг Пробудження у травневу повню. Тоді його стали називати Гаутама Будда, або просто "Будда", що означає "Той, хто Пробудився".
Він заявив, що досяг повного Пробудження й усвідомив причину людського страждання, разом із кроками, необхідними для її усунення. Це усвідомлення він сформулював у Чотирьох Шляхетних Істинах. Це найвище Пробудження, доступне для будь-якої істоти , називається Ніббана.
У цей момент, Будда повинний був вибрати, чи задовольнитися власним звільненням, або навчити інших людей. Він думав, що світ, можливо, не готовий для такого глибокого усвідомлення, але зрештою він вирішив відправитися в Сарнатх і прочитати першу проповідь в Оленячому парку. У цій проповіді були описані Чотири Шляхетні Істини і Восьмеричний Шлях.
Будда підкреслив , що він не є Богом. Будда - лише напутник для тих істот, що мусять самі пройти шлях, досягти Пробудження, і пізнати істину і дійсність, як вона є.
У ході подальших 45 років життя , він подорожував по долині ріки Ганг у центральній Індії, викладаючи своє вчення дуже різним людям, від аристократів до ізгоїв, у тому числі прихильникам інших філософій та релігій. Його релігія була відкрита для всіх рас і класів і не мала ніякої кастової структури. Він заснував Громаду буддійських ченців і черниць ("Сангха"), щоб зберегти Навчання після остаточної "Ніббани" і відходу зі світу. Його вчення прийняли тисячі людей.
У віці 80, він вирішив піти з світу . Він з'їв свою останню їжу, якою було страва зі свинини, отримана як пожертва від коваля Чунди, і погано себе відчув. У присутності своїх послідовників Будда ще раз переконався в тім, що його Навчання зрозуміли і зберегли, і помер у травневу повню. Останніми словами Будди були: "Усе конструйоване піддане зникненню. Ретельно досягайте мети!"
