Шаляпін Федір Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

портрет работи Б.М.Кустодієва

Шаляпін Федір Іванович (*13 лютого 1873 - 12 квітня 1938 ) - російський оперний співак (бас).

Зміст

1 Ранні роки
2 В Росії
3 За кордоном
4 Аудіо
5 Джерела

[ред.] Ранні роки

Народився в 1873 г., син селянина вятської губернії. В 1890 г. він поступив в Уфі у хор трупи Семенова-Самарського. В 17-річному віці Шаляпіну випадково довелося дебютувати в якості соліста, замінивши в опері монюшко "Галька" захворілого артиста. Цей дебют виявився владим і Ф.Шаляпіну зрідка стали доручати невеликі оперні партії, наприклад Фернандо в "Трубадурі". У наступному році Шаляпін виступив у партії Невідомого в "Аскольдовій могилі" Верстовського.

Йому було запропоноване місце в уфимському земстві, але в Уфу приїхала українська трупа Дергача, до якої й примкнув Шаляпін. Мандри з нею привели його в Тіфліс, де йому вперше вдалося серйозно заняться своїм голосом, завдяки співаку Д.А.Усатову. Шаляпін прожив у Тифлисі цілий рік, виконуючи в опері перші басові партії.

В 1893 г. він перебрався в Москву, а в 1894 р. - в Петербург, де співав в Аркадієві й Панаєвському театрі, у трупі Зазуліна. В 1895 г. він поступив на сцену маріїнского театру у Санкт-Петербурзі й співав з успіхом партії Мефистофеля ("Фауст" Ш.Гуно) і Руслана ("Руслан і Людміла" (М.Глінка)).

[ред.] В Росії

Різностороннє обдарування Шаляпіна проявило себе і в комічній опері "Таємний шлюб" Д.Чимароза, але все-таки не отримало належної оцінки. Згодом Шаляпіна помітив відомий російський меценат С. І. Мамонтов, та запросив його у свою приватну оперу в Москві. Із цього часу (1896 г.) почалася блискуча діяльність Шаляпіна. Він співає в операх "Князь Игорь" (О.П.Бородіна, "Псковитянка" М.А.Римского-Корсакова, "Русалка" О.С.Даргомижського, "Іван_Сусанін" М.І.Глінки й у багатьох інших операх.

Ф.Шаляпін був високо оцінений в Мілані, де виступив у театрі "La Scala" у головній ролі "Мефистофеля" А.Бойто. Потім Шаляпін перейшов на сцену імператорської російської опери в Москві, де мав величезний успіх. Гастролі Шаляпіна в Петербурзі на Маріїнській сцені становили свого роду події в петербурзькому музичному світі.

Після Жовтневої революції повернувся до Маріїнського театру, де йому було доручено художнє керівництво. В сезоні 1918-19 проспівав близько 80 спектаклів; виступав з концертами перед робочою і червоноармійською аудиторією. У листопаді 1918 Рада комісарів присвоїла Шаляпіну звання народного артиста як "высокодаровитому выходцу из народа". В 1919 Ф.Шаляпін був обраний у Директорію Маріїнського театра.

[ред.] За кордоном

Незважаючи на визнання на батьківщині, в 1922 Шаляпін покидає Росію. Виступав у США (зокрема у Метрополітен Опера, в Чікаго та інших містах), Парижу, Лондоні, Берліні, Барселоні, Мілані (Ла Скала) та інших містах, брав участь у російських антрепризах (у тому числі в 1930-31 у спектаклях "Російської опери" Церетелі і В. Де Базиля "Князь Ігор", "Русалка", і "Борис Годунов"). Останній публічний виступ співака відбувся в 1937.

Ф.Шаляпін виступав також як оперний режисер, знімався в кіно (виконав заголовну роль у фільмі "Дон Кіхот", 1932, музика Ж. Ібера). Автор мемуарів "Сторінки з мого життя" (1917), "Маска й душа" (1932).

Помер Ф.Шаляпін в Парижі від Лейкозу. В 1984 був перепохований на Новодівочому цвинтарі.