Інки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Остання цитадель інків - місто Мачу Пікчу. Місто розташоване на висоті 2300 метрів над рівнем моря.

Інки - індіанське плем'я, що мешкало на території сучасного Перу і створило високорозвинену цивілізацію зі столицею у місті Куско у Андах. Імперія інків існувала достить короткий час - з 1438 року до 1533. У 1533 році останній правитель інків Атауальпа був задушений іспанцями.

Археологічні дослідження показують, велика кількість цивілізаційних здобутків була успадкована інками від попередніх цивілізацій, а також від підкорених ними сусідніх народів. До появи на історичній арені інків у Південній Америці існував ряд цивілізацій: Моче (або культура Мочіка, відомі своєю кольоровою керамікою та ірригаційними системами), Уарі (або Варі, їх держава була прообразом імперії інків), Чан-Чан (центр - місто Чімор, характерна кераміка та архітектура), Наска (відомі тим, що створили так звані лінії Наска, а також своїми системами підземних водопроводів, керамікою), Тіауанако (цивілізація міста Тіауанако з населенням близько 40 000, що знаходилось на східному березі озера Тітікака), Чачапойяс (Воїни Хмар, відомі своєю грізною фортецею Келап, яку ще називають "Мачу-Пікчу півночі").

Імперія інків простягалась довгою смугою у Південній Америці з півночі на південь і включала частини територій сучасних Колумбії, Чилі, Перу, Болівії, Еквадору, Аргентини.

Самоназва імперії інків - Тауантінсую (Земля Чотирьох Кутів). З Куско у чотири сторони виходили чотири дороги і кожна з них називалась за назвою тої частини імперії в яку вона вела.

[ред.] Виникнення та експансія

Заснування країни приписувалось легендарному імператору Манко Капаку. Він заснува місто Куско приблизно у 12 ст. Місто знаходиться на висоті 3416 метрів над рівнем моря, у глибокій долині між двома гірськими хребтами.

Після заснування територія країни постійно розширювалась. Особливо, після того як імператор Яруар Уакак створив у інкській імперії регулярну армію. Великі завоювання здійснив Інка Пачакутек. Він створив справжню імперію, адже до цього інки були всього лиш одним з численних індіанських племен, а Куско - звичайним містечком. Більшість підконтрольної інкам землі була завойована Пачакутеком та його сином Тупак (Топа) Інкою. Невеличка частина території була приєднана дванадцятим інкою - Уайна Капаком. Правителі Уаскар і Атауальпа були синами Уайна Капака. Після його смерті вони розпочали виснажливу міжусобну війну. До приходу іспанців переможцем у війні став Атауальпа.

Правителі інків:

Манко Капак (1150)
Сінчі Рока
Льоке Йупанкі
Майта Капакі
Капак Йупанкі
Інка Рока
Яруар (Яуар) Уакак
Віракоча Інка
Пачакуті (Пачакутек) Інка Йупанкі (1438-1471)
Тупак (Топа) Інка Йупанкі (1471-1493)
Уайна Капак (1493-1527)
Уаскар (1527-1530)
Атауальпа (1530-1532)

При підкоренні сусідніх племен інки з одного боку використовували свою сильну та численну армію, а з іншого боку прихиляли до себе еліту підкорюваних регіонів. Вони заставляли їх вивчати мову кечуа, насаджували свої звичаї та вводили свої закони. На завойовані племена накладався податок - міта.

На піку свого існування імперія Інків у була найбільшою нацією на Землі. Кількість жителів імперії налічувала приблизно 5 - 6 млн.

[ред.] Підкорення іспанцями

У 1521 році Ернан Кортес завоював ацтеків. Це завоювання надихнуло Франціска Пісарро завоювати інків у 1531 році. 1532 року Пісарро прибуває на узбережжя сучасного Перу з 200 пішими воїнами та всього лиш 27 кіньми. Однак в дорозі його армія доповнюється невдоволеними пануванням інків. Інка люто бореться з завойовниками але його імперія була ослаблена внутрішніми негараздами та міжусобною війною. Велика кількість воїнів померли від віспи, занесеної іспанцями. Столиця інків, місто Куско було підкорене 1536 року. Інка з невеликою кількістю прихильників перемістився у гірський регіон Вількабамба, де його панування продовжувалось протягом 30 років. 1572 року останній лідер інків - Тупак Амару був обезголовлений. Це позначило кінець імперії Тауантінсую.

[ред.] Соціальна оргінізація

Офіційною мовою інків була кечуа, хоча в імперії існувало ще коло 700 мов. Кечуа має віддалену спорідненість з мовою аймара, на якій говорили індіанці, що жили поблизу озера Тітікака. Достеменно не відомо на якій мові спілкувались інки до того як 1438 року Пачакутек зробив кечуа державною мовою. Цілком може бути, що початково інки були не кечуамовні. Підкорюючи нові племена інки змушували їх вивчати кечуа. Можливою доколумбівською самоназвою інків було слово "капак-куна" (величні, прославлені).

Тауантінсую була феодальною системою з центральним урядом, очолюваним Інкою. Слово "Інка" означає - імператор. Він вважався нащадком бога сонця і був святим. Очевидно Інка мав небмежену владу, будучи одночасно жрецем і напівбогом. Нового імператора, як правило, вибирала рада членів імператорської сім'ї. Кандидатами були сини законної дружини (койя). У Інки була одна офіційна дружина при величезній кількості наложниць. Так по деяким оцінкам Уайна Капак мав коло п'ятиста синів яким довелось жити вже при іспанському правлінні. Своїх нащадків Інка призначав на найбільш шановані посади.

Держава ділилась на чотири частини: Чінчайсую, Антісую, Контісую і Колласую. Чотири кути границь цих провінцій сходились у Куско. Кожною з цих частин керував апо, який мав родинні звязки з імператором і був підзвітний тільки йому. Апо відповідав за підтримання в належному стані транспортних шляхів, освоєння сільськогосподарських земель та своєчасне сплачування податків.

Туніка (частина одягу) інки. Мачу-Пікчу

[ред.] Культура та мистецтво

Інки не мали писемної системи, однак для передачі інформації вони використовували кіпу, складну систему кольорових шнурків заплетених у вузлики. В таких посланнях очевидно передавались цифри та статистичні дані. Підкорюючи нові племена інки переймали їх винаходи. Є відомості, що люди, які розуміли створювали та дешифрували кіпу були окремою етнічною групою, тобто одним з племен, яке підкорили інки. Крім цього кіпу обов'язково вивчали представники верхівки інків.

Кераміка інків. Мачу-Пікчу

Відомо, що інки були чудовими ткачами. Дівчата змалечку навчались ткати вовняний одяг, збирати рослини, що викорустивувались як барвники.

Одяг інків різнився в залежності від соціального положення людини. Однак найчастіше це була туніка, що сягала колін. Туніка підкреслювала офіційний статус людини. На ній вільно носилось, щось на зразок покрову, чи плаща. На ногах вони носили плетене взуття, шкіряні сандалі. Інки використовували головні убори. У високогір'ї одяг робився з вовни.

У підкорених регіонах люди продовжували носити традиційне вбрання. Однак найкращі ткачі культури Чан-Чан були переміщені в Куско, щоб ткати кінпі - найкращий одяг. (До того ці ткачі були переміщені людьми Чан-Чан у їх столицю з міста Сікан)

У інків була добре розвинена кераміка та обробка металів. Обробка металів інками дуже нагадує мистецтво Чіму. Це також можна пояснити тим, що після завоювання королівства Чімор найкращі ковалі культури Чан-Чан були переміщені в Куско.

Інки володіли мистецтвом муміфікації.

[ред.] Будівництво

Підтримувати цілісність такої обширної імперії інкам допомагала вражаюче розвинена система доріг. Вони побудували приблизно 22 530 кілометрів доріг, які непогано збереглись до нашого часу. Одна з доріг простягається практично вздовж усього Тихоокеанського узбережжя Південної Америки. Деякі дороги проходять на висоті 5 км. Високогірні участки дороги інки мостили плоскими каменями, а також будували кам'яні стіни щоб запобігти падінню зі скель. У деяких місцях для прокладання дороги вони прорубували скелі, створювали туннелі та круті ступеньки. Слід зауважити, що при цьому інки не знали колеса та колісних транспортних засобів, тому усі подорожі здійснювались пішо.

В доповнення до доріг Інки будували з канатів вражаючі навісні мости, які були єдиним шляхом долання гірських ущелин та річок.

Щоб допомогти подорожнім на кожних кілька кілометрів розміщувались будинки для відпочинку ("тамбо"), в яких можна було переночувати, приготувати їжу та нагодувати ламу.

Такі розвинені транспортні шляхи дозволяли інкам швидко переміщати свої війська та будівельні матеріали. Дороги також мали велике значення для передачі інформації. Інки передавали спеціальними посланцями усні послання та повідомлення записані за допомогою кіпу. Ці посланці (часкі) були професійними бігунами. Для того швидко, щоб передати повідомлення на далекі віддалі посланці передавали їх по ланцюжку, тобто бігун пробігав визначену відстань і передавав повідомленя наступному, той наступному і.т.д. Такий спосіб дозволяв імператору отримувати відомості про те, що відбувається у частинах імперії віддалених за тисячі кілометрів всього за декілька днів. Шоб послабити відчуття часкі жували листя коки.

У високогір'ях інки створювали за допомогою стін гірські тераси щоб збільшити продуктивність сільського господарства. Заняття сільським господарством у Андах - дуже ускладнене. Цікаво, що інки настільки вміло перетворювали круті гірські схили на тераси, що у 1500 році в сільському господарстві в Андах було задіяно більше земель ніж сьогодні. Вони вирощували близько 20 видів кукурудзи і 240 видів картоплі. Кукурудзу вирощували на вистотах до 4100 метрів.

Фрагмент кам'яної стіни інків. Фотографія показує наскільки щільно інки укладали кам'яні брили.

Інки будували величні споруди з обтесаного каменя при цьому не використовуючи цементу. Вони підганяли камені настільки щільно, що між ними не проходить лезо ножа. Їх будівлі витримували сильні землетруси (характерні для Південної Америки). Більш пізні іспанські будівлі розвалювались до фундаменту від таких катаклізмів.

Те як інкам вдавалось різати та обробляти кемені, не знаючи заліза та сталі, достеменно невідомо. Вірогідно для цього вони також використовували камені та частково знаряддя з м'яких металів. У деяких стінах використані брили гігантських розмірів. Так у стінах фортеці Саксаюаман, неподалік від Куско можна знайти камені що важать понад 100 тонн. Найбільше кам'яних пам'яток інків можна знайти у Куско, Мачу-Пікчу та Оллантайтамбо.

У своїх містах, подібно до римлян інки створювали акведуки (водопроводи).