Антон Веберн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Антон Веберн,
Щецін, жовтень 1912

Антон Веберн, також Антон фон Веберн (нім. Anton Webern або Anton von Webern, 3 грудня, 1883, Відень — 15 вересня 1945 Міттерзіль, поблизу Зальцбурга Австрія) — австрійський композитор, диригент представник «Нової віденської школи».

[ред.] Біографія

Антон Веберн був сином гірського інженера Карла фон Веберна, що служив чиновником в міністерстві сільського господарства. Мати Веберна Амалія (вроджена Гер), дочка м'ясника цікавилася мистецтвом і була піаністкою-любителькою. У юності Антон жив у Відні та Граці, відвідував гімназію в Клагенфурте (Карінтія). З 1885 став серйозно займатися музикою. Д-р Едвін Комауер навчав його грі на фортепіано і віолончелі. Закінчивши гімназію, Веберн вчився як музикознавець у Віденському університеті під керівництвом Гвидо Адлера (1902-06). З 1904 по 1908 Веберн займався композицією у Арнольда Шенберга, що зробило найсерйозніший вплив на формування його особи і творчість. Творчі контакти Веберна з своїм вчителем продовжувалися до кінця життя Веберна. У класі Шенберга Веберн зближувався також з іншим видатним композитором Альбаном Бергом. Їх тріумвірат увійшов до історії музики під назвою «Нової віденської школи», і сам Веберн вважав, що Шенберг — голова а він і Берг — крила Шенберга.

З 1908 Веберн працював як оперний і симфонічний диригент в містах Австрії і Німеччини, а також в Празі. Керував Віденським робочим співецьким суспільством. У 1928-38 диригент австрійського радіо, усунений з цієї посади після затвердження нацистського режиму в Австрії.

Життя Веберна обірвалося трагічно незабаром після закінчення війни в Міттерзіле, зайнятому тоді американськими військами. 15 вересня 1945 близько 10 години вечора, вийшовши з будинку свого зятя Маттеля, щоб викурити дорогу американську сигару, отриману в подарунок від зятя, Веберн був застрелений з пістолета трьома пострілами в упор солдатом (кухарем) американської армії, що помилково прийняв спалах сірника, запаленого Веберном, за щось інше. Кухар виправдався тим, що стріляв з метою самооборони, будучи у збудженому (а точніше, нетверезому) стані. Вдові Веберна Вільгельміне довелося доводити американським властям у письмовій формі, що її чоловік за станом здоров'я і за своїми принципами «не міг нападати на кого-небудь, особливо на солдата».

Веберн виховав безліч учнів. Один з них, Пилип Гершковіч, в перебігу багатьох років (1941—1999) жив в Радянському Союзі, ведучи активну педагогічну діяльність.

[ред.] Творчість

Веберн у своїй студії, м. Медлінг, літо 1930

Учень і послідовник творця т.з. «атональної» школи Арнольда Шенберга Веберн довів її принципи до крайніх форм виразу. Він використовував в своїх творах додекафонічну і серийну техніку. Для його музики характерні гранична афористичність, стислість, лаконізм, економія і концентрація музичних виразних засобів, а також строгість, піднесеність і ірреальність музичних образів. Гранична звукова рафінованість поєднується в музиці Веберна з жорсткою конструктивною схемою і абстрактністю мислення.

Він автор симфонічних, камерно-інструментальних, вокальних і хорових творів, з яких тільки 31 помічені номерами opus’ів. Він також автор літературних праць, поезії, драми «Мертвий» (1913) музичних досліджень і статей, аналізів власної музики, циклу бесід «Шлях до нової музики» виданого посмертно в 1960, і т.д.

Творчість Веберна справила величезний вплив на розвиток післявоєнного музичного авангарду на Заході включаючи таких композиторів як Стравінський, Булез, Штокхаузен, Ноно, Мадерна, Лігеті та ін. В 1960-х роках з епохою "відлиги" творчість Веберна стає відомою в СРСР і справляє значний вплив на композиторів "шестидесятників" - Денисова, Шнітке, Губайдуліну, Канчелі а також українських композиторів - В. Сильвестрова, В. Годзяцького та Л.Грабовського.

[ред.] Твори, помічені опусом

Op. 1 — Пассакалья для оркестру (1908);
Op. 2 — Ускользая на легких човнах (Entflieht auf Leichten Kähnen) для змішаного хору

на вірші Стефана Георге з «Сьомого кільця» (1908);

Op. 3 — П'ять пісень для голосу і фортепіано

на вірші Стефана Георге (1908—1909, також ред. 1920);

1. «Dies ist ein Lied» / «Ця пісня тільки для тебе»;

2. «Im Windesweben» / «У подиху вітру»;

3. «An Bachesrand» / «На березі струмка»;

4. «Im Morgentaun» / «По ранковій росі»;

5. «Kahl Reckt der Baum» / «Голе дерево»;

Op. 4 — П'ять пісень для голосу і фортепіано

на вірші Стефана Георге (1908—1909);

1. Eingang («Welt der Gestalten») / «Вхід»;

2. «Noch zwingt mich Treue» / «Ще примушує мене вірність»;

3. «Ja, Heil und Dank dir» / «Хвала і подяка тобі»;

4. «So ich traurig bin» / «Я такий засмучуваний»;

5. «Ihr tratet zu dem Herde» / «Ви підійшли до вогнища»;

Op. 5 — П'ять п'єс для струнного квартету (1909);
Op. 6 — Шість п'єс для великого оркестру (1909, друга ред. 1928);
Op. 7 — Чотири п'єси для скрипки і фортепіано (1910, остаточна ред. 1914);
Op. 8 — Дві пісні для голосу і ансамблю

(кларнет, бас-кларнет, валторна, труба, челеста, арфа, скрипка, альт і віолончель)

на вірші Райнера Марії Рільке) (1910, ред. 1921 і 1925);

1. «Du, der ich’s nicht sage» / «Ти, від якої я завжди приховую»;

2. «Du machst mich allein» / «З тобою я одна»;

Op. 9 — Шість багателей для струнного квартету (1911);
Op. 10 — П'ять п'єс für Orchester (1911);
Op. 11 — Три маленькі п'єси для віолончелі і фортепіано (1914);
Op. 12 — Чотири пісні для голосу і фортепіано (1915-17);

1. «Der Tag ist vergangen» / День пройшов (1915);

2. «Die geheimnisvolle Flöte» («An einem Abend») / «Таємнича флейта»

на вірші Чи Тай-бо з «Китайської флейти» [[Бетге Ханс|Х. Бетге] (1917);

3. «Schien mir’s, als ich sah die Sonne» / «Здавалося мені, коли я бачив сонце»

на вірші А. Стріндберга з «Сонати примар» (1915);

4. «Gleich und gleich» («Ein Blumenglöckchen») / «Один для одного»

на вірші І. У. Гете (1917);

Op. 13 — Чотири пісні для голосу і оркестру (1914-18);

1. «Wiese im Park» («Wie wird mir zeitlos») / «Лужок в паренні»

на слова Карла Крауса (1917);

2. «Die Einsame» («An dunkelblauem Himmel») / «Самотня»

на вірші Ван Сен-ю з «Китайської флейти» Х. Бетге (1914);

3. «In der Fremde» («In Fremdem Lande») / «На чужині» на вірші Георга Тракля

на вірші Чи Тай-бо з «Китайської флейти» [[Бетге Ханс|Х. Бетге] (1917);

4. «Ein Winterabend» («Wenn der Schnee») / «Зимовий вечір» (1918);

Op. 14 — Шість пісень на вірші Георга Тракля (1917-21);

1. «Die Sonne» / «Сонце»;

2. «Abendland I» / «Вечірній пейзаж I»;

3. «Abendland II» / «Вечірній пейзаж II»;

4. «Abendland III» / «Вечірній пейзаж III»;

5. «Nachts» / «Вночі»;

6. «Gesang einer gefangnen Amsel» / «Спів спійманого дрозда»;

Op. 15 — Пять духовних песен для голосу, флейти, кларнету

(також бас-кларнета), труби, арфи і скрипки (також альта, 1917-22);

1. «Das Kreuz, das musst' er tragen» / Хрест (1921)

2. Morgenlied «steht auf, ihr lieber Kinderlein» / Уранішня пісня (1922);

3. «In Gottes Namen aufstehen» / «З божим ім'ям вставати» (1921);

4. «Mein Weg geht jetzt vorüber» / «Мій шлях» (1922);

5. «Fahr hin, O Seel'» / «Йди, про душа» на вірші П. Розеггера (1917);

Op. 16 — П'ять канонів для високого сопрано, кларнета і бас-кларнета

на латинські тексти (1924);

1. «Christus factus est» (1924);

2. «Dormi Jesu» (1923);

3. «Crux fidelis» (1923);

4. «Asperges me» (1923);

5. «Crucem tuam adoramus» (1924);

Op. 17 — Три народних текста

для голосу, скрипки (також альта), кларнета і бас-кларнета (1924);

на латинські тексти (1924);

1. «Armer Sünder, du» / «Бідний грішник» на вірші П. Розеггера (1924);

2. «Liebste Jungfrau» / «Свята діва» (1925);

3. «Heiland, unsere Missetaten» / «Рятівник» (1925);

Op. 18 — Три пісні для голосу, кларнета in Es і гітари (1925);

1. «Schatzerl klein» / «Золотко» на вірші П. Розеггера;

2. Erlösung «Mein Kind, Sieh an» / «Порятунок» на слова з «Чарівного рогу хлопчика»;

3. «Ave, Regina Coelorum» на слова маріанського антифону;

Op. 19 — Дві песні для змішаного хору з інструментальним супроводом

(скрипка, кларнет, бас-кларнет, гітара і челеста)

на вірші І. У. Гете з «китайсько-німецьких часів дня і року» (1926);

1. «Weiß wie Lilien» / «Лілії свічок біліють»;

2. «Ziehn die Schafe» / «На лугу пасеться стадо»;

Op. 20 — Струнное тріо в двох частинах (1926—1927);
Op. 21 — Симфонія в двох частинах

для кларнета, бас-кларнета, двох валторн, арфи і струнних (1927—1928);

Op. 22 — Квартет в двох частинах

для скрипки, кларнета, тенора-саксофона і фортепіано (1928—1930);

Op. 23 — Три пісні для голосу і фортепіано

з «Непрохідного шляху» («Viae inviae») Хильдегард Йоне (1934);

1. «Das Dunkle Herz») / «Темне серце» (1934);

2. «Es stürzt aus Höhen Frische» / «Спрямовується з висот» (1933);

3. «Herr Jesus mein» / «Господь Ісус мій» (1933);

Op. 24 — Концерт для 9 інструментів

(флейти, гобоя, валторни, труби, тромбона, скрипки, альта і фортепіано, 1931—1934);

Op. 25 — Три песні на вірші Хильдегард Йоне для голосу і фортепіано (1934);

1. «Wie bin ich froh!» / «Як я радий»;

2. «Des Herzens Purpurvogel» / «Пурпурний птах серця»;

3. «Sterne, Ihr silbernen Bienen» / «Зірки»;

Op. 26 — Світ око (Das Augenlicht) для змішаного хору і оркестру

на слова Хільдегард Йоне (1935);

Op. 27 — Вариації для фортепіано в трьох частинах (1935—1936);
Op. 28 — Струнний квартет в трьох частинах (1936—1938);
Op. 29 — Первая кантата для сопрано, змішаного хору і оркестру

на слова Хильдегард Йоне (1938—1940);

1. «Zündender Lichtblitz» / «Запалююча блискавка життя»;

2. «Kleiner Flügel» / «Маленьке крильце»;

3. «Tönen die Seligen Saiten Apolls» / «Звучать блаженні струни Аполлона»;

Op. 30 — Вариации для оркестру (1940);
Op. 31 — Вторая кантата для сопрано, баса, змішаного хору і оркестру

на слова Хильдегард Йоне (1943);

1. «Schweigt auch die Welt» / «Мир також мовчить»;

2. «Sehr tiefverhalten» / «Глибоко приховане внутрішнє життя»;

3. «Schöpfen aus Brunnen» / «Черпати їх фонтанів неба»;

4. «Lichteste Bürden» / «Якнайлегші ноші дерев»;

5. «Freundselig ist das Wort» / «Привітне слово»;

6. «Gelockert aus dem Schoße» / «Звільнений з лона».

[ред.] Твори без опусу

Дві п'єси для віолончелі і фортепіано (1899)

1. Langsam G-dur;

2. Langsam F-dur

В літньому ветре (Im Sommerwind) Ідилія для великого оркестру по поемі Б. Вілле (1904)
Медленная часть (Langsamer Satz) для струнного квартету (1905)
Струнный квартет (1905)
Часть (Satz) для фортепіано (1906)
Сонатная частина (рондо) (Sonatensatz — Rondo) для фортепіано (1906)
Рондо для струнного квартету (1906)
Квинтет для фортепіано і струнного квартету (1907)
пьесы для оркестра (1913)

1. Bewegt

2. Langsam (Sotenuto)

3. Sehr Bewegte Viertel

4. Langsame Viertel

5. Alla breve

Соната для віолончелі і фортепіано (1914)
Дитяча п'єса (Kinderstück) для фортепіано (1925)
П'єса (Klavierstück) для фортепіано (1925)
Частина (Satz) для струнного тріо (1925)
Пісні (1899—1914)

[ред.] Перекладення

Камерна симфонія Арнольда Шенберга op. 9 — для флейти (або 2-ої скрипки), кларнета (або альта), скрипки, віолончелі і фортепіано (1922-3)
Німецькі танці Франца Шуберта — для оркестру (1931);
Фуга (річерката) І. С. Баха — для оркестру (1934-5);

[ред.] Бібліография

Холопов Ю.Н. Антон Веберн. Жизнь и творчество [Т. 1] [1973] М.: Советский композитор, 1984; Berlin, 1989 (на нем. яз.); Milano,1990 (на итал. яз.). Соавтор Валентина Холопова.
Холопов Ю.Н.Музыка Веберна [Т. 2] [1975] М.: Композитор, 1999. Соавтор Валентина Холопова.
Антон Веберн: Лекции о музыке, письма, Пер. В. Г. Шнитке, Музыка, Москва, 1975.
Денисов Едисон Васильович: Додекафония и проблемы современной композиторской техники. // Музыка и современность. Вып. 6, М., 1969. с. 478—525.
Кудряшов О. Характерные особенности техники и формы ранних произведений Веберна. // Проблемы музыкальной науки. Вып. 2, М., 1973.
Moldenhauer, Hans (1961). The Death of Anton Webern. New York: Philosophical Library.
Tsang, Lee (2002). The Atonal Music of Anton Webern (1998) by Allen Forte. В журнале Music Analysis, 21/iii (October), 417-27.
Reich W., A. Webern. Weg und Gestalt, Z., 1961;
Kolneder W., A. Webern. Einführung in Werk und Stil, Rodenkirchen, 1961.