Демосфен
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ДЕМОСФЕН (Demosthenes) (384 — 322 до н. е.), давньогрецький оратор і політичній діяч. Зараховується до канону 10 ораторів, визнаний найвидатнішим представником грецької риторики, блискучим стилістом і великим політиком. З 351 до н. е. лідер антимакедонського угруповання. Закликав греків до боротьби проти царя Македонії Філіппа ІІ, домігся створення антимакедонської коаліції грецьких полісів, яка не привела до успіху, і в 338 до н. е. установилося правління Македонії в Греції. Після смерті Олександра Великого організував повстання, що не мало успіху, і, щоб не потрапити в руки македонців, отруївся.
[ред.] Життя
Демосфен народився в Афінах, у заможній родині власника зброярні. Після смерті батька у віці семи років втратив статок через несумлінних опікунів. Демосфен вирішив домагатися відновлення своїх прав у суді і з цією метою вправлявся в красномовстві в Ісея. У віці 20 років він розпочав процес про повернення спадку і виграв його, однак розтраченого майна не одержав. У результаті він став логографом, складаючи промови для клієнтів -- спочатку для приватних процесів, а потім також і для політичних, які принесли йому славу. Через вади вимови терпляче працював над дикцією, вправлявся під керівництвом актора Сатира, зачитувався Ісократом, Фукідідом і Платоном.
Став відомий як оратор бл. 354 до н. е., коли виступив з першою політичною промовою Про податні округи (Perі symmorіon), у якій закликав афінян до реформування податкової системи і розширенні військового флоту, необхідного для боротьби з експансією македонського правителя, Філіппа II Незабаром Демосфен стає проводирем антимакедонської партії й у своїх знаменитих політичних промовах, які отримали назву "філіппіки" попереджав афінян про загарбницьку політику Філіппа, закликав греків захищати волю і демократичний лад, боровся проти олігархічних промакедонських угруповань, на чолі яких серед інших знаходився його головний супротивник Есхін. Енергійна діяльність Демосфена призвела в 340 до н. е. до об'єднання грецьких держав під керівництвом Афін, а його найзначнішим політичним досягненням було схилення Фів до укладання союзу з Афінами проти Філіппа, який підкупом і обіцянками намагався забезпечити дружбу фіванців, з огляду на стратегічне розташування їхньої країни.
Битва при Херонеї (338 до н. е.) визначила перемогу македонців. У надгробній промові на честь полеглих у цьому бою Демосфен прославляє політику Афін, їх боротьбу за волю і демократичний лад, таврує продажних політиків із промакедонського табору. Після поразки Демосфен зайнявся внутрішніми справами Афін, у тому числі відбудовою фортифікацій. На знак визнання його заслуг Ктесіфонт виступив із пропозицією нагородити Демосфена золотим вінком. Цьому заперечив Есхін,який поставив у провину Ктесіфонту неправомірність пропозиції і при цьому нападав на Демосфена. Демосфен відповів відомою промовою "Про вінок", у якій, захищаючи Ктесіфонта, дав звіт про своє життя і протиставив власну діяльність в інтересах держави промакедонській політиці Есхіна і його прибічників. Вінок був йому присуджений.
Втягнений у справу Гарпала, скарбника Олександра Македонського, Демосфен знову став перед судом у 324 до н. е. і був звинувачений у розтраті 20 талантів, котрі він мав направити на державні потреби, і був покараний штрафом у 50 талантів. Оскільки він не міг їх заплатити, то був ув'язнений, звідки йому вдалося втекти. Він видалився на острів Егіну і тріумфально повернувся в Афіни після смерті Олександра Македонського, де знову закликав до боротьби з Македонією. Штраф урочисто було вирішено уплатити за державні кошти як приношення Зевсу.
Коли 322 до н. е. Афіни при Кранноні зазнали поразки в так званій ламійській війні, новий правитель Македонії Антіпатр зажадав смерті Демосфена. Намагаючись втікти від переслідувачів, оратор покінчив із собою на острові Калавра в храмі Посейдона, прийнявши отруту.
На постаменті статуї Демосфена співгромадяни вибили наступні рядки:
Будь у тебе, Демосфен, сила, рівна розумові, Воїнству македонян Греції не скорити б.
[ред.] Праця
Під іменем Демосфена збереглася 61 політична і судова промова. Промови на приватних процесах, автентичність яких здебільшого під сумнівом, цікаві головним чином з погляду досліджень права, вивчення звичаїв і історичних подій. Популярність серед сучасників і нащадків принесли Демосфену політичні промови, а особливо 3 Олінтійські промови (Olynthіakoі logoі І-ІІІ), 3 Філіппіки (Kata Phіlіppon), з яких остання мала дві редакції, і промова Про вінок, або На захист Ктесіфонта (Hyper Ktesіphontos perі tu stephanu). В Олінтійських промовах, створених у 349 — 348 до н. е. Демосфен закликає прийти на допомогу Олінту, якому загрожує вторгнення Філіппа, таврує бездіяльність і політичну недалекоглядність Афін, виступає за проведення податкових реформ, і насамперед за ліквідацію так званого театрального фонду і направлення всіх бюджетних надлишків на зміцнення афінської армії і флоту. Коли незважаючи на допомогу афінського флоту Олінт упав, а Філіпп, захопивши південне узбережжя Херсонеса, Амфіполіс, Підну й Потидею, заволодів потім Фокідою, Демосфен виступає проти небезпеки загарбання всієї Греції у своїх "філіппіках". Він детально аналізує політичне становище Афін, бореться з пасивністю й занепалим духом співвітчизників і, передбачаючи прекрасне майбутнє своєї країни, закликає всіх греків боротися за волю. В цих виступах він досягає вершин свого красномовства.
Інші політичні промови Демосфена: Про сутуацію на Херсонесі (Perі tu en Chersonesego), Про перевищення повноважень посла (Perі parapresbeіas) -- звинувачення Есхіна в зрадництві інтересів Афін у ході переговорів, зв'язаних з так називаним Філократовим миром. Про податкові округи (Perі symmorіon), У захист волі родосців (Perі tes Rhodіon eleutherіas); Проти Аристократа (Kata Arіstokratus). Промови Демосфена відрізняє ретельна продуманість як змісту, так і висловлюань.
Демосфен вважається найвидатнішим представником так званого високого стилю, хоча він майстерно використовував також середній і простій стилі. Він уникав прикрас, але не відкидав незвичайних конструкцій і анаколуфи. Використовував сильні, хоча і прості метафори, а будова речень слугувала йому для підкреслення ходу думки. Форму він підпорядковував змісту. Демосфен захоплював слухачів логікою аргументів, силою почуття, виразністю вимови, а також специфічною ритмікою прози. Ціцерон та Квінтіліан визнавали його найпершим грецьким оратором, він користувався популярністю в Європі нового часу, а його промови неодноразово коментувалися, їм наслідували, зокрема, Боссюе, Фенелон, Монтеск'є і Мірабо.
