Ерос
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Е́РОС, Еро́т (гр. Eros) — бог кохання; за старовинною міфологією, один з найдавніших богів космогонічного характеру, головна в’яжуча сила всесвіту, породження Хаосу й Урана (іноді Хаосу й Землі). За пізнішою версією, Е. був малим, примхливим і пустотливим хлопчиком, сином Гермеса (або Ареса) й Афродіти (рідше Зевса й Афродіти ). Ще до того як греки оселилися на своїх землях, Е. поклонявся маловідомий народ у беотійських Феспіях, у Паріумі біля Геллеспонту і в Левктрах у Лаконії, бо всюди там є сліди його прадавнього культу. У Феспіях його шанували, поклоняючись кам’яній брилі, вважали, що Е. — син Гермеса й Артеміди. Гесіод пише, що Е. належить до найстаршого покоління богів. За одним переказом, Зевс хотів убити новонародженого Е., але Афродіта сховала немовля в густому лісі, де його вигодували левиці. Е. панує як над природою, так і над світом людей і богів, керуючи їхніми серцями й волею. Його вважали за благодійного бога весни, який запліднює землю і творить нове життя. У Феспіях кожного четвертого року влаштовувались еротидії, що супроводилися гімнастичними й музичними змаганнями. Крім того, Е. як бог кохання й дружби користувався шаною в гімнасіях, де його статуї ставили поряд із зображеннями Гермеса й Геракла. Перед боєм спартанці і крітяни приносили Е. жертву; фіванці вважали його своїм покровителем. Тільки у 5 ст. до н. е. Е. з’являється в мистецтві. Спочатку як підліток, ще без крил, з квіткою, лірою, вінком або запаленим смолоскипом, пізніше — з крильцями, луком та стрілами. Образ Е. набув розвитку в Скопаса, Праксітеля та Лісіппа. Скопас спорудив статую Е. в Мегарах, а Праксітель зробив скульптуру для Паріума. Взаємна любов юності знайшла символічне зображення в групі Е. й Антероса, яка стояла в єлісейському гімнасії. Пізніше Е. пов’язується з міфом про Псіхсю (душу), яка після важких випробувань стала його дружиною. В елліністичну добу склалось уявлення про багатьох Е. (у римлян — амурів та купідонів).
Е. був улюбленою темою філософів, поетів і художників усіх часів. Відомі картини Рафаеля, Корреджо, Тіціана, Гвідо Рені, Греза та ін. Е. і Псіхея відображені в античному романі Апулея «Золотий осел» (2 ст. до н. е.), а також у музиці (опери Каваллі, Люллі та ін.).
Від імені Е. походять слова «еротизм», «еротика», «еротичний».
