Афродіта
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Афроді́та (грец. Αφροδίτη) — одне з 12 верховних божеств Олімпу, богиня вроди й кохання, мати Ероса, цариця німф і грацій. За Гомером, А. — дочка Зевса й океаніди Діони. (За Гесіодом, А. народилася з морської піни, коли в море впали краплі крові оскопленого Зевсом Урана. Звідси етимологічний зв’язок імені богині з гр. aphros — піна.) А. володіє поясом, який може зробити будь-яку смертну жінку чи богиню «гарнішою, ніж сама краса». Таким чином, А. є втіленням краси, чарівної жіночності. Золотоволосою, з блискучим і вологим поглядом та солодкою усмішкою на вустах постає вона в «Іліаді». Там ідеться також про А. Переможницю (Нікефорос), Войовничу (Арейа), Царствену (Басілея), яка є покровителькою троянців. Згодом до цих образів додаються інші риси: А. стає богинею кохання, охоронницею шлюбів (А. Генетейра, Гамостолос). Вона допомагає закоханим і карає тих, хто зневажає кохання. Оповіді про її заміжжя з кульгавим Гефестом і любовні пригоди s Аресом уперше знаходимо в «Одіссеї». З розповіді Гесіода про народження А. з шумовиння морських хвиль виникає уявлення про неї як про покровительку мореплавства; звідси епітети: Талассія, Пелагія (Морська), Анадіомена («Та, що виходить з морської піни») тощо. Під впливом фінікійського пантеону А. зближується з Астартою і стає богинею пристрасті й хтивості. В Афінах шанували А. Пандемос (Усенародну), що як покровителька шлюбу вважалась уособленням єдності народу. Згодом її перевели в ранг А. Гетери, а в Корінфі й Ефесі вона мала навіть наймення Порне (Повія). Жриці А., які жили біля храмів (наприклад, у Корінфі), служили їй, віддаючись за гроші. Цій А. протиставляється А. Уранія (Небесна), якій віддавали особливу шану в Сікіоні й Аргосі, де вона ототожнювалась із старшою з трьох мойр.
[ред.] Культ
Культ А. був перенесений до Риму, де її ототожнювали з Венерою; можливо, культ богині перейшов туди з Сіцілії, де дуже рано був споруджений храм А. Еріцінської. Староримська Венус була богинею садів, весни, зростання і розквіту; згодом Венера в Римі набуває всіх епітетів Афродіти. Цезар і Авґуст особливо піклувалися культом Венери як матері (через Анхіса й Енея) римського народу і роду Юліїв. У 46 р. до н. е. Цезар спорудив на новому форумі величну святиню. Як символи кохання Венері присвячені мирт (звідси епітет Миртія), троянда, яблуко, як символи плодючості — мак, голуб, горобець і заєць; як символи мореплавства — дельфін і лебідь.
У давньогрецькому мистецтві тип зображень А. зазнав багатьох змін. Перші пластичні втілення богині, як і її культ, проникли в Грецію з Кіпру, однак їх походження слід шукати у Вавілоні, Халдеї й Сувіані, де віддавали шану божествам, за значенням близьким до грецької А., і звідки дійшли до нас теракотові статуетки богині, винуватиш зародження й розмноження всього живого. Статуетки зображують богиню голу, прикрашену головним убором, намистами й браслетами, або у вигляді жінки, яка руками тисне груди для того, щоб з них полилося молоко (одна із статуеток Луврського музею). За посередництвом фінікійців цей тип статуй А. занесено з Азії на Кіпр, про що свідчать кілька репродукцій, знайдених на острові. Азіатське походження мають і ті кіпрські статуетки, на яких богиню зображено в довгому вбранні, з яблуком або квіткою в правій руці (ліва рука схована під одягом біля грудей). Античне грецьке мистецтво довго перебувало під впливом цих творів, але згодом внесло в скульптуру суто еллінську сувору грацію. Можливо, спочатку Греції була відома лише А. Уранія (Небесна), влада якої поширюється на всю природу і яка, за висловом Евріпіда, несе на землю любов і родючість. До попередніх уявлень про богиню згодом приєднується поняття про її чарівну вроду, проте навіть у V ст. до н. е. грецька пластика лишається вірна суворому архаїчному типові. У міру того, як мистецтво греків ставало менш релігійним, іконографічний тип богині втрачав свою суворість, робився більш привабливим, більш почуттєвим. Сама її особистість роздвоїлась і поряд з попередньою А. Уранією з’явилась інша — А. Пандемос (Усенародна), яка уособлювала любострасність і хтивість. Поступових видозмін зазнав також іконографічний тип Венери: від Венери Мілоської (Лувр) до скульптур, виконаних за типом Праксітелевої голої Венери Кнідської. Такі ж Венера Ватіканська й Капітолійська в Римі, Венера Медіцейська у Флоренції, Венера Таврідська в Ермітажі, Венера Калліпіга в Неаполітанському музеї. Усі ці скульптури зображують богиню в момент, коли вона виходить із хвиль або йде купатися. Cтворений античним мистецтвом тип А.-Венери був відновлений в епоху Відродження. У живописі особливою популярністю користувалися сцени, пов’язані з Адонісом, Аресом, Гефестом, Парісом, а також тема народження А. (Сандро Боттічеллі, Тіціан, Рубенс, А. ван Дейк). Серед художників нового часу до міфів про А. зверталися Ж. Енгр, А. Беклін, А. Фейєрбах, скульптори Б. Торвальдсен, А. Майоль та ін. Ці ж теми, особливо міф про А. й Адоніса, розроблялись і в музиці (Ф. П. Сакраті, Дж. Уівер, К. Орф). І досі образ А. не втратив своєї привабливості для митців, які в цьому образі втілюють уявлення сучасників про жіночу вроду і грацію.
У переносному значенні Афродита (Венера) — красуня.
