Коперник Микола
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Копернік Миколай (пол. Mikołaj Kopernik) (19 лютого 1473, Торунь — 24 травня 1543) — астроном, автор геліоцентричної теорії побудови Сонячної системи.
Народився в Торуні в родині купця. Рано залишився без батька і виховувався у свого вуйка, єпископа Вармійського. Навчався у Краківському, Болонському і Падуанському університетах. Пробувши в Італії близько восьми років, повернувся на батьківщину 1503 і став секретарем свого вуйка, а 1510 каноніком Варсійської єпархії. Свою найголовнішу свою працю, базовану на власних спостереженнях і обрахунках, “Про кругові рухи небесних тіл” опублікував після довгих сумнівів у рік своєї смерті. У цій роботі він постулював зовсім нове розуміння місця Землі і, разом з тим, людини у Всесвіті. Стара теорія, сформульована грецьким астрономом Птолемеєм у 2-му ст. по Р.Х., розглядала Землю як центр світобудови і була панівною серед вчених і теологів. Погляд Коперніка коротко сфорульовано на його пам”ятнику у Варшаві: “Solis stator, Terrae motor” (Він зупинив Сонце, зрушив Землю). Довга затримка з публікацією його книги не пов”язана, як це часом стверджується, з побоюваннями переслідувань з боку Церкви, бо єпископ Гідеман Гізе, кардинал Микола Шонберг, так само як і учень Георг Іоахім Ретік давно були знайомі з його теорією і наполягали на публікації книги. Сумніви Коперніка були пов”язані з інтуїтивними вічуттями деяких хиб його теорії, переобтяженої зайвими деталями. Книга Коперніка на латинській мові вийшла тиражем 1000 примірників у Нюрнберзі, а потім була перевидана в Базелі (1566) і вже після її заборони Церквою в Амстердамі (1617). Причина початкової зацікавленості Церкви теорією Коперніка була в необхідності реформи календаря, яка ставала очевидною через невідповідність юліанського року астрономічному. Календар був змінений папою Григорієм ХІІІ 1582 після уточнення даних Коперніка астрономом Еразмом Райнгольдом, а заборона книги Коперника настала лише 1616 тимчасово “аж до її виправлення”. Причина була в тому, що книга дала поштовх для нових теорій, які заперечували релігію взагалі і припускали множинність світів, як це, наприклад, стверджував Джордано Бруно, що було приводом до його спалення після суду інквізіції на площі Квітів у Римі 17 лютого 1600.
