Литовська мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Литовська мова (Lietuvių kalba) | |
|---|---|
| Поширена в: | Литва |
| Регіон: | Східна Європа |
| Кількість носіїв: | > 3 млн |
| Класифікація: | Індо-Європейська Балтійська група |
| Офіційний статус | |
| Державна: | Литва |
| Офіційна: | ЄС |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | lt |
| ISO 639-2 | lt |
| SIL | lit |
Литовська мова — офіційна мова Литви і литовців. Литовська мова належить до балтійської групи європейської гілки індо арійської сім'ї мов, разом з латиською та нині мертвою мовою прусів. Лінгвісти стверджують, що з усіх європейських мов литовська є найближчою до прадавньої мови арійських племен — санскриту. Основою літературної литовської мови є так званий західно-аукштайтський діалект. Приблизно 2500-3000 років тому існувала так звана балто-слов'янська мовна спільнота, вона мала дуже багато спільних рис у мові та культурі. Якщо, приміром, головним богом язичницького пантеону древніх слов'ян був Перун, то древніх балтів — Пярунас. І нині балтійські мови є найбільш близькими за своїми основними ознаками до слов'янських мов.
Вона відрізняється від близько спорідненої латиської мови більшою архаїчністю (в цілому) і деякими інноваціями, зберігає давні k, і g, на місці латиських африкат c і dz (akys «око», gerti «пити» — пор. латис. acis, dzert), сполуки an, en, in, un у початкових складах (ranka «рука», penktas «п'ятий», minti «міняти», jungas «ярмо» — пор. латис. roka, piektas, mit, jugs). Морфологічна будова литовської мови флективна з елементами аглютинації та аналітизму. Іменники мають 2 роди (середній рід втрачено), деякі займенники, прикметники й дієприкметники мають З роди. Числа — два (в діалектах трапляється ще і двоїна). Відмінків — 6 і клична форма. Дієслівні категорії: 4 часи, 2 стани. 4 способи, 3 особи (у 3-й особі одн. і мн. форми однакові). Сполучення дієслова buti «бути»' з дієприкметниками утворюють систему складних часів. Широко вживані дієприкметникові звороти. Переважний порядок слів SPO. Присвійні конструкції виражаються сполученнями типу «я маю», там де у латиській іде «в мене є»).
На сьогоднішні часи литовська мова краще інших живих індоєвропейських мов зберегла архаїчні риси в фонетиці і морфології.
Внаслідок тривалого перебування більшої частини українських земель у складі Великого Князівства Литовського у 14-16 ст. і пізніших міграцій досі трапляються литовські прізвища: Войшвіло, Бурбело, Нарбут, Дайнека, Дрига, Бутейко, Борейко, Гудович, Граужіс.
Тоді ж литовська мова запозичила з української слова: kazokas «козак», Nepras «Дніпро», trivoti «тривати», ulioti «гуляти», vecerioti «вечеряти», cerenas «черінь», akraicas (akraicikas) «окрайчик», strieka «стріха», dieska «діжка», kurapka «куріпка» (1579 р.), anūkas «онук».
Мовна ситуація в Литві сьогодні це повністю однорідна, це литовська мова. Але є газети на російській мові, є передачі радіо на російській мові. Але державна мова і мова спілкування між людьми — це литовська.
