Щавель кислий
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Щавель кислий | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
| Rumex acetosa L |
||||||||||||||||||||||
|
|
Щавель кислий або звичайний (Rumex acetosa) – багаторічна трав’яниста рослина, що росте у великій кількості на більшій частині Європи на луках та культивується як городина.
Щавель кислий - струнка рослина близько 60 см заввишки з соковитими стеблом та листками. Квітки червонувато-зелені, цвітіння в червні – липні. Листки видовжені. Нижні від 7 до 15 см завдовжки з дуже довгим черешком. Верхні листки сидячі, часто набувають малинового кольору.
Квітки, збільшуючись у розмірах, набувають пурпуроватого кольору. Тичинкові та маточкові квітки знаходяться на різних рослинах (дводомні). Корені багаторічні, сильно заглиблюються в ґрунт.
Листками щавлю кислого живляться гусениці кількох видів метеликів, зокрема п'ядун щавелевий.
Щавель кислий здавна культивується, хоча популярність цієї культури сильно зменшилася з плином часу. Листки щавлю використовують для приготування салатів, супів та соусів. Ця рослина містить щавелеву кислоту, яка надає їй характерного смаку. При вживання щавлю у великій кількості (особливо вареного, наприклад, в супах) кристали щавелевої кислоти можуть відкладатися в нирках або сечовому міхурі (так званне каміння). Щавель також вживають як послаблюючий засіб.
