Ісландська мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Ісландська мова | |
|---|---|
| Поширена в: | Ісландія, Данія, Канада, США. |
| Регіон: | Європа, Північна Америка |
| Кількість носіїв: | 300 тис. |
| Місце: | 37-48 |
| Класифікація: | Індо-Європейська Германська Західно-германська (скандинавська) Західно-скандинавська Ісландська мова |
| Офіційний статус | |
| Державна: | - |
| Офіційна: | Ісландія |
| Регулює: | Ісландський лінгвістичний інститут |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | is |
| ISO 639-2 | isl |
| SIL | isl |
Ісландська мова – одна з західноскандинавських мов. Офіційна мова Республіки Ісландія. Поширена також у Данії, Канаді та США. Діалектичних відмінностей майже не має.
Фонологічна система дуже близька до давньоскандинавської (зокрема, до норвезької мови XII-XIII сторіччя). На відміну від інших скандинавських мов, ісландська має:
- короткі та довгі дифтонги: kynslóð ['khinslouð] «сім’я», fljóta ['fljou:tha] «плисти»;
- лише глухі зімкнені приголосні, які протиставляються за принципом слабоаспірованих та сильноаспірованих (тобто, замість звичайного для української мови протиставлення приголосних за принципом глухості-дзвінкості [п-б] [т-д], ісландські приголосні протиставлені за принципом аспірованості при повній відсутності дзвінких приголосних [p-ph] [t-th]): bað [pa:ð] «баня» та páfi [phau:vɪ] «папа римський»;
- глухі сонанти: fjöll [fjøtl] «гора»;
- придих перед подвійними зімкненими: upp [υhp:] «вгору».
Складова рівновага досягається за рахунок того, що наголошений склад є завжди довгий. Наголос завжди падає на перший склад.
У граматиці ісландська мова у значно більшій мірі, ніж інші скандинавські мови, зберегла давню систему відміни (чотири відмінки) та дієвідміни.
Лексика має дуже незначною кількістю запозичень, оскільки всі нові поняття позначаються словами, новостворюваними з існуючих ісландських коренів, або переосмиленням вже існуючих слів. Наприклад, слово «генетика» позначається як «erfðafræði», де erfð «спадок» і fræði «наука».
На письмі ісландська мова послуговується латиною з доданням деяких додаткових знаків (æ, ð, þ). Перші літературні пам’ятки засвідчені з кінця XI сторіччя. Це так звані саги (саґи) – епічні сказання про давніх героїв, богів, вікінгів та королів.
У XVI столітті ісландською мовою друкуються перші книги. Сучасна орфографія дуже близька до давньоісландської.
Взагалі, особливість сучасної ісландської мови полягає в тому, що вона дуже мало змінилася з тих часів, коли її носії – норвезькі вікінги – вперше ступили на землю острова Ісландія та заснували тут свої поселення. Законсервованість давньої мови – це наслідок того, що протягом кількох століть Ісландія була ізольована від зовнішнього світу та його впливу. Тому сучасний ісландець може без жодних труднощів читати та розуміти давні саги, що були написані в XI-XII століттях.
[ред.] Приклад
«Заповіт» Т.Г. Шевченка ісландською мовою: (переклад Івара Йоунссона) ----- ERFÐASKRÁIN Þá ég fer úr þessum heimi Þannig leggið mig í gröf Að háa fjallahryggi sjái Handan dals og gilja, Og glöggt ég heyri og greinilega Gömla Dneprá bylja Mót Svartahafi, er fljóta fram Fjanda okkar lík Frá Úkraínu – þá dey ég. Sléttur, fjöll og smáa bakka Skil ég eftir – og upp Til himins bjarta stíg ég. Grafið mig og gerið uppreisn, Grandið viðjunum, Fagnið allir frelsi Og fjendum útrýmið. Er fǽ ðist ný kynslóð Frjálsum mönnum og fróðum, Vona ég að þeir minnist mín Með orðum blíðum, góðum. ----- (Джерело: Т.Г.Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)
