Квірінг Емануїл Йонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Емануі́л Йо́нович Кві́рінг (1 (13) вересня 1888 р. — 26 листопада 1937 р.) — радянський партійний державний діяч, доктор економічних наук.

Народився у с. Фрізенталь Новоузенського повіту Самарської губернії (тепер с. Новолиповка Федоровського району Саратовської обл., Росія) в сім'ї німецького колоніста.

Брав участь у революційному русі: з 1906 р. — як член партії есерів, з 1912 — як більшовик. З 1913 р. співробітничав у газеті "Правда", був секретарем більшовицької фракції в IV Державній Думі.

Влітку 1914 р. Квірінга заарештували і вислали до Катеринослава, де він незабаром був обраний до складу Катеринославського комітету РСДРП(б).

Після Лютневої революції в Росії секретар Катеринославського комітету РСДРП(б) і голова Катеринославської ради робітничих і солдатських депутатів.

З жовтня 1918 р. до березня 1919 р. — перший секретар ЦК КП(б)У. В партії К. очолював т. зв. катеринославську фракцію, яка виступала за окупацію України російськими радянськими військами та сприяв входженню Катеринославщини до складу Донецько-Криворізької Радянської Республіки.

1919 — голова Раднаркому України, в 1919—1920 рр. — секретар Катеринославського губкому КП(б)У.

1921 — входив до складу радянської делегації на мирних переговорах з Польщею і підписав разом з Ю.Коцюбинським від УСРР Ризький мирний договір 1921.

1921—1923 — секретар Донецького губкому КП(б)У.

1923—1925 — перший секретар ЦК КП(б)У. Перебуваючи на цій посаді, чинив опір проведенню політики українізації, за що був звинувачений українськими націонал-комуністами в російському шовінізмі.

1925 — відкликаний з України до Москви.

1925—1927 — заст. голови ВРНГ СРСР, 1927—1930 і 1934—1937 — заст. голови Держплану СРСР.

З 1930 р. очолював Економічний інститут червоної професури

1932—1936 — директор Економічного інституту Комуністичної академії.

Був членом ЦК ВКП(б).

Заарештований органами НКВС і усунений як можливий політичний противник Й.Сталіна.