Щербицький Володимир Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Надгробок Володимира Щербицького на Байковому цвинтарі в Києві

Володи́мир Васи́льович Щерби́цький (17 лютого 1918, Верхньодніпровськ, нині місто Дніпропетровської області — 17 лютого 1990) — український партійний і державний діяч.

Навчався в Дніпропетровському хіміко-технологічному Інституті, по закінченні якого (1941) працював інженером-механіком.

Від 1948 на партійній роботі. Від 1955 перший секретар Дніпропетровського обкому КПУ, з 1957 член Секретаріату ЦК КПУ; з травня 1972, після усунення П. Шелеста перший секретар ЦК КПУ, одночасно з 1961 — член ЦК КПРС і з 1971 член Політбюро ЦК КПРС. З 1955 депутат Верховної Ради УРСР, з 1958 — СРСР, З травня 1972 член Президії обидвох Верховних Рад. 1962 — 1972 — Голова Ради Міністрів.

З ім'ям Щербицького праві партії пов'язують посилення русифікації України, суворе переслідування діячів українського опору; зокрема з його ініціативи партійні з'їзди на Україні та вся діяльність партійного й державного апарату велася російською мовою. У той же час за часи перебування Щербицького на посаді в Україні вібувався економічний підйом, у людей була стабільна робота та пристойна заробітня платня. У навчальних закладах студенти отримували кваліфіковану вищу освіту безкоштовно та влаштовувалися за фахом. Більшість книжок українскьою мовою було видано в Україні у 1970-х - 1980-х роках. 1989 - Щербицький пішов у відставку з поста першого секретаря Компартії України.

У сучасному Дніпропетровську його іменем В. В.Щербицького названо вулицю,.

[ред.] Відзнаки та нагороди

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1974, 1977).

Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

[ред.] Література

Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Т. 10.
Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 12. — К., 1985. — С. 460.
Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 1105.

Голови українських державних утворень з 1917 року