Корейська війна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Корейська війна | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Колона американських військовослужбовців з танком 1-ї дивізії морської піхоти після прориву з китайського оточення в Північній Кореї. |
|||||||
|
|||||||
| Сторони | |||||||
 Сили ООН: |
Комуністичні сили: |
||||||
| Командувачі | |||||||
 Дуглас Макартур
|
 Кім Ір Сен
|
||||||
| Військові сили | |||||||
| нотатка: Цифри різняться в залежності від джерел. Подані цифри показують максимальну силу протягом всієї війни. Південна Корея 590 911 |
КНДР 260 000 |
||||||
| Втрати | |||||||
| від 1 271 244 до 1 818 410(в тому числі цивільне населення) |
від 1 858 000 дo 3 822 000 китайців та північнокорейців 315 радянських військовослужбовців, в тому числі 168 офіцерів(в тому числі цивільне населення) |
||||||
Коре́йська війна́ — збройний конфлікт між Північною Кореєю (КНДР) та Південною Кореєю. Тривав з 25 червня 1950 року до 27 липня 1953 року.
[ред.] Поділ Кореї
У 1905 році Корея підпала під юрисдикцію Японії,і у 1910 році Японія повністю приєднала Корею до своєї імперії. Після капітуляції Японії у 2-й світовій війні,Корея була окупована у 1945 році двома державами,які раніше оголосили стан війни з Японією,-СРСР зайняв північну частину країни,США зайняли її південну частину. Цей поділ мав тимчасовий характер,малися плани щодо об‘єднання країни у майбутньому.В двох зонах впливу з часом відбулися заснування 2 різних урядів,-комуністичний північнокорейський та капіталістичний ліберальний уряд у південній частині.
15 серпня 1948 року південну частину Кореї проголошено Республікою Корея.В свою чергу північні комунисти проголосили північну частину країни Народною Демократичною Республікою Кореєю 9 вересня 1948.Жодну сторону незадовільняло такий розподіл країни,почались сутички,громадянська війна,та нападом Північної Кореї на Південну Корею розпочалася нам відома Корейська війна.
[ред.] Початок воєнних дій
25 червня 1950 року, приблизно о 4 год. ранку, армія Демократичної Народної Республіки Кореї, відомої як Північна Корея, почала артелерійський обстріл позицій армії Республіки Корея, Південна Корея, нижче 38-ї паралелі.
Після обстрілу почалався наступ Північно-Корейських військ з використанням танків та піхоти уздовж всієї 38-ї паралелі.
Об 11 год. ранку Південна Корея оголосила стан війни з Південною Кореєю, і що це являє собою відповіддю на атаку з боку Південно-Корейських сил на Демократичну Народну Республіку Корея.
Рада Безпеки ООН закликала до негайного припинення вогню та повернення Північно-Корейських військ за 38-му паралель.
[ред.] Продовження воєнних дій 1950-1953
27 червня США оголосили про свою інтервенцію у цьому конфлікті. Американська авіація почала бомбувати північно-корейські позиції. Користуючись відсутністю представників СРСР, які в той час бойкотували організацію, ООН вирішила питання щодо надання воєнної допомоги Південій Кореї. 28 червня північно-корейськими силами був окупований Сеул. В бої були кинуті американські піхотинці в додаток до авіації. Вони відчували значних втрат бо не мали попереднього досвіду ведення бойових дій.
Під тиском північно-корейських військ американці та південно-корейці були відсунуті до південних районів країни. Біля міста-порта Пусан альянти збудували укріплення, і 4 серпня, наступ комуністів згасає через сильний опір альянтів. Просунення військ НДРК повністю закінчилося, почалося протистояння двох сторін.
Генерал Мак-Артур провів успішний ризикований воєнний маневр в період тайфунів,-він забрав 70 тисяч війська з Пусану,вони одержали назву “10-го Корпусу”(X-Corps),перекинув їх до північно-західного корейського порту Інчхон.Інчхон був повністю захоплений ввечері 15 вересня силами “10-го Корпусу”.Таким чином війська НДРК були стиснуті з двох боків – з північного заходу і з південного сходу.
І 29 вересня 1950 року сили ООН зайняли Сеул. Врешті,силами ООН північно-корейські війська були розбиті ,більш ніж 125 тисяч полонено,рештки відкинуті на північ.
До 7 жовтня війська ООН просунулися до 38-ї паралелі,перетнули її,та увійшли на територію,контрольовану НДРК.
14 жовтня 1950 у війну входить комунистичний Китай по Північно Корейському боці.Загони китайських комуністів,понад 180 тисяч бійців,пєретнули річку Ялу,і почали воєнні дії проти військ ООН в Північній Кореї.
19 жовтня війська ООН захопили столицю НДРК – Пхеньян й просунулися далі на північ.
Об’єднавшись,армії Північної Кореї та КНДР зуміли зупинити рух сил ООН,і відштовхнути їх на південь.Сеул знову перейшов у коммунистичні руки 4 січня 1951 року.
Після довготривалих боїв фронтова смуга опинилася біля довоєнного кордону,біля 38-ї паралелі де й знаходилася після цього.
Генерал Мак-Артур хотів продовження бойових дій проти Північної Кореї,наполягав на продовженні інвазії. Коли Мак-Артур почав критикувати американський уряд за бездію в цьому напрямку,він був знятий зі своєї посади президентом Труманом,його місце зайняв генерал Меттью Ріджвей,який почав переговори з комунистичною стороною 10 липня 1951 року.
[ред.] Хронологія основних подій корейського конфлікту 1950 р.
25 червня – Північна Корея вторгається на південнокорейську територію з силами в 135 тисяч людей.
27 червня – США оголошує про свою інтервенцію.7-ма флотілія США займає позицію біля острова Тайвань.Збитий перший у цій війні північнокорейський літак,радянський Як.
28 червня – Авіація США наносить удар по локації північнокорейських сил біля ріки Хан.Північнокорейська армія окуповує Сеул.
29 червня – 18 бомбардувальників В-26 роблять рейд на аеродром біля П’хеньяну.25 ворожих літаків знищено на землі,1 Як збитий у повітрі.
30 червня – Президент США,Труман дозволив висадку піхотинців в Південній Кореї та бомбування Північної Кореї.
1 липня – Перші піхотні з’єднання США прибувають до Кореї.В їх числі Загін Особливого Призначення Сміт(Task Force Smith).
2 липня -Заатакований американський корабель “ЮСС Джунуа”(USS Juneau) нищить 3-и з 4-х торпедних суден.
3 липня – Американська та австралійська авіація помилково нападає на наземні сили Південної Кореї.
5 липня – Біля Осану американський Загін Особливого Призначення Сміт(Task Force Smith),маючи силу в 406 піхотинця і 134 артилериста мають перший бій,зазнають значних втрат,але на час затримують швидке просування північнокорейської армії.
12 липня – 8-ма Армія сил ООН бере під контроль всі наземні операції в Кореє.
12-23 липня – Північнокорейськими військами 3-ї та 4-ї Дивізії захвачено південнокорейське місто Теджон,багато техники 24-ї Піхотної Дивізії США,та взятий у полон Генерал-Майор Вілльям Дін.
13 липня - Генерал-Лейтенант Уолтон Вокер бере під керівництво наземні операції в Кореї.
13-26 липня – 6-та Північнокорейська Дивізія просувається на південь непоміченою уздовж західного побережжя Кореї,захватує Чонджу та,обійшовши 8-му Армію сил ООН,атакує Чінджу,напрямляється до Пусану.
18 липня – Висадка американського десанту в Похандоні.Авіаційним ударом американців знищен нафтоочисний завод в Вонсані,Північна Корея.
22 липня – В битві за Таежон американці зазнають великих людських втрат та відступають на південь.
24-25 липня – 3-я Дивізія Північної Кореї перемогає американські сили 8-го та 5-го Кавалерійських полків і заволодіває м.Йондон,однак після загублення 2000 вбитими та раненими через артилерійський обстріл зупиняє свій дальніший наступ.
25-31 липня - 6-та Північнокорейська Дивізія вибіває 19 Полк 24-ї Дивізії США з Чінджу,та окуповує Чінджу.
26 липня – 8-ма Армія сил ООН наказує відступ до раніше підготованих позицій.
31 липня – До Пусану прибувають сили 9-ї Піхотного Полку 2-ї Піхотної Дивізії США.
4 серпня – Кругова оборона навколо Пусану встановлена.Оборона Пусану триває до 16 вересня.
8 серпня – 6-й,70-й та 73-й Танкові Батальйони висаджуються в Пусані.
13 серпня – Перший американський протинаступ зломаний.
15 серпня – Після чотиредневного бою,війська ООН призупиняють рух військ Північної Кореї.
16 серпня – 72-й Танковий Батальон та дві танкови роти висаджуються в Пусані,підсилюючи оборону міста.Тепер сили ООН переважають сили Північної Кореї в танках,в артилерії,в людях,та досі мають повітряне панування.
29 серпня – 27-ма британська бригада приєднана до оборони Пусану.
15 вересня – Висадка військ ООН в півно-західній частині Південної Кореї,в порту Інчхон,-операція CHROMITE.
29 вересня – ООН повністю займає Сеул після тиждня боїв.
7 жовтня – Війська ООН тиснуть північнокорейців на північ,перетинають 38 паралель,старий кордон між двома державами,задля спроби об’єднання Кореї.
10 жовтня – 1-й корпус військ Південної Кореї здобуває порт Вонсан.
14 жовтня – Китайські комунистичні воєнні сили перетинають річку Ялу,поченають бойові дії по Північнокорейському боці,- проти військ ООН.
15 жовтня – Американський президент Труман має зустріч з МакАртуром на острові Уейк,розглядаються сценарії майбутніх дій.
19 жовтня – ООН займає П’хеньян,столицю Північної Кореї.
26 жовтня – 10-й корпус та 1-а Воєнно-морська Дивізія США висаджуються в Вонсані.
29 жовтня 7-ма Дивізія сил США висаджується в Івоні.
1 листопада – Китайська офензіва біля Юнсану.
24 листопада – Генерал МакДуглас поченає свою “Вдома до Різдва” наступальну кампанію.
27-30 листопада – Чотири китайські армії атакують 1-у Дивізію Морської Піхоти США та 7-му Піхотну Дивізію США в районі водосховища Чосін.
30 листопада – Президент США Труман оголошує про можливість застосування ядерної зброї проти Китаю.
30 листопада-11 грудня – 1-а Дивізія Морської Піхоти США оточена китайськими військами і виривається з оточення в районі водосховища Чосін.10 китайських атакуючих дивізій зазнають значних втрат.
11 грудня – Закінчується китайська офензіва на Чойсінському водосховищі.Сили ООН відступають.ООН поченає евакуацію своїх сил в Хиннамі.
23 грудня – Генерал Уокер вмирає після автоаварії,генерал Ріджвей приймає під своє керівництво 8-му армію.
24 грудня – Останні війська 10-го корпусу евакуйовані з території Півніічної Кореї.
[ред.] Хронологія основних подій корейського конфлікту 1951 р.
4 січня – Сеул окупован китайцями.
5 січня – Війська ООН покидають Інчхон.
25 січня – Сили ООН відновлюють офензіву.
10 лютого - Інчхон знову окупован силами ООН.
11 лютого – Протинаступ китайців поченається біля Хонсону.
11-12 лютого – Китайськими силами знищено 8-му Дивізію Південної Кореї в районі Хонсону.
18 лютого – Комунистичні сили поченають відступ на всій фронтовій смуги.
21 лютого – 8-ма Армія поченає операцію "Кіллер",-наступ на північ силами 9-го та 10-го корпусів.
1 березня – Фронтова стежка просунулась між 37-ю та 38-ю паралелями.
18 березня – Війська ООН займають Сеул.
11 квітня – Місто генерала МакАртура займає генерал Метью Ріджвей.
13 червня – ООН будують укріплення уздовж 38-ї паралелі.
10 червня – В Косоні поченаються переговори про припинення вогню.Війна продовжується 6-ма тижнями після цього.
23 вересня – Після 18-денної битви сили ООН займають “Хребет Розбитого Серця”.
27 листопада - Поченаються переговори про припинення вогню в м.Панмунджоні.
[ред.] Хронологія основних подій корейського конфлікту 1952 р.
25 травня – Рейд 9 танків 245-го Панцерного Батальону та 45-та Піхотна Дивізія США,на Агок,слідує як відповідь на три напади комунистів на сектор.
6-14 липня – Операція “Каунтер”(Counter). 45-та Піхотна Дивізія США атакує противника задля встановлення 11-ти опорних баз на Горбі – 266,прозваном “Старим Лисим Горбом”(Old Baldy).В той же час,2 китайських батальона переходять в атаку на Опорну Базу ООН на Горбі-191.
17 липня – 4 серпня – Триває битва за “Старий Лисий Горб”(Горб-266).
23 липня – Авіацією ООН пошкоджена північнокорейська енергосистема,що призводить до майже повного загублення електропостачання в Північній Кореї та 25% в північно-східній частині Китаю.
29 серпня – Підбувається найбільший в цій війні авіаційний напад сил ООН на місто Пхеньян.Робиться 1,403 авіа-вилітів.
1 вересня – 144 літаків військово-морського флоту США нищать північнокорейський нафтоочисний завод в Аоджі.
17-24 вересня – Американський 65-й Піхотний Полк з 3-ї Піхотної Дивізії оточений китайською армією на сторожевій заставі “Келлі”.
від 9 жовтня до липня – Тривають бомбові удари ООН проти споруд постачання противника.
14-25 жовтня – Операція “Шоудаун”(Showdown),-битва за Горб-598,тобто “Снайперський Гребінь”(Sniper Ridge).
3 листопада – Ведуться бої в районі “Гребня Розбитого Серця”( Heartbreak Ridge).
25 грудня – 38-й Піхотний Полк 2-ї Піхотної Дивізії США відбіває напад китайських сил на опорний пункт на “Горбі Ті-Бон”(T-Bone Hill).
[ред.] Хронологія основних подій корейського конфлікту 1953 р.
28 березня – Лідери КНР та Північної Кореї погоджуються на обмін воєннополоненими.
18 квітня – Сили ООН виходять переможцями в битві за “Горб Свинячої Відбивної”.
26 квітня – Відновлюються мирні переговори.
14 червня – Комунистичні альянти відштовкують сили Південної Кореї на південь.
18 червня – Південна Корея відпускає 27 тисяч північнокорейських воєннополонених,які відмовлюються від репатріації.
25 червня – Китайці розпоченають сильні воєнні дії проти армії Південної Кореї.
10 липня – Продовжуються мирні переговори.
27 липня – Мирна угода підписана між США,Північною Кореєю та КНР.Південна Корея від підписання угоди відмовилась.Бої припинені попри 12 годин.
4 вересня – Поченається обмін воєннополоненими.
[ред.] Закінчення воєнних дій
Вельми великі людські втрати,воєнні витрати зробили цю війну непопулярну в США.На американських президентських виборах переміг Дуайт Ейзенхауер,який у своїй предвиборчій кампанії обіцяв прискорити закінчення цього конфлікту.
Переговори що до закінчення війни проводилися декілька разів,10 липня 1951,27 листопада 1951,26 квітня 1953 однак мир після цих переговорів виявився не довготривалим.Врешті 27 липня 1953,під тиском Ейзенхауера була підписана угода про повне припинення воєнних дій.
За цією угодою новий кордон між двома державами пройшов на місці фронтової смуги на дату 27 липня 1953 року.В підписанні угоди приймали участь представники від США,від Китайської Народної Республіки та від Північної Кореї. Південна Корея відмовилась вислати свого представника,і угода 27 липня,все ж таки,була підписана без участі Південної Кореї.
