Тмуторокань
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тмуторокань, Тмутаракань (Таматарха) - староруське місто, положене на Таманському півострові на місці колишньої грецької колонії Гермонасси (заснованої у 6 ст. до Р. Х.) і теперішньої Таманської станиці (Кубань).
Мешканці Тмуторокані (адигейці-касоги, греки, алани, русини, вірмени) займалися рибальством, виноградарством, ремеслами, торгівлею.
За посередництвом Тмуторокані підтримувалися політичні й економічні зв'язки України-Руси з Візантією і Північним Кавказом.
Археологічні розкопи (1930 — 1931 — А. Міллер, 1952 — 1955 Б. Рибаков) виявили, що в 10 столітті Тмуторокань була оточена оборонним муром, збудованим з сушеної на сонці цегли, мала бруковані каменем вулиці і площі.
[ред.] Історія Тмутаракані
[ред.] Частина Хозарії
Найдавнішу згадку про Тмуторокань (назва Таматарха) подає список єпископств візантійського патріархату з першої половини 8 століття. У 9 столітті Тмуторокань з усім Таманським півостровом належала хозарам.
За назвою Самкерц, згадане в посланні хазарського кагана Йосипа кордовскому халіфові , що відноситься приблизно 950 р.. В іншому хазарському документі, що зберігається в Кембриджі, є звістка про узяття Самбарея (ще одне ім'я міста) князем Хальгу. Тут, очевидно, мова йде про легендарного київського князя Олега.
[ред.] Розгром хозарів Святославом Ігоровичом
Спадкоємець Олега князь Святослав Ігорович в 965 році розгромив хазар, і подальша історія міста зв'язана вже з виникненням тут руського Тмутараканського князівства.
Після розгрому хозарів 965 князем Святославом Ігоревичем Тмуторокань стала центром Тмутороканського князівства у складі Київської держави, важливим торговим містом з морським портом.
[ред.] Володарювання Мстислава Володимировича Хороброго
Під 980 роком в "Повісті минулих літ" уперше згадується один із дванадцяти синів великого князя Володимира Святого - Мстислав. Там же повідомляється, що батько наділив Мстислава Тмутараканской землею.
- В 1016 році Мстислав Володимирович, що одержав прізвиська Хороброго і Відважного, допоміг візантійському імператорові відібрати в хазар Тавриду. Через шість років відбулося знамените єдиноборство Мстислава з князем касогів Редедей, так поетично описане в літописі.
[ред.] Побудова собору Богородиці
З важливіших будівель збереглися залишки фундаментів церкви Богородиці, яку 1023, за розповіддю літопису («Повість временних літ»), поставив Мстислав Володимирович на подяку за перемогу над ханом касогів Редедею. Перемігши Редедю й наклавши на касогів данину, Мстислав побудував у Тмутаракани церкву Пресвятої Богородиці. Можливо, підстави цієї церкви були відкриті археологічною експедицією академіка Б. А. Рибакова.
Пізніше, зібравши військо з підвладних йому місцевих племен, Мстислав воював зі своїм старшим братом, великим князем Ярославом Мудрим, і здобув перемогу, після якої до нього відійшли всі російські землі по лівому березі Дніпра.
[ред.] Князювання Гліба Святославича
- Після смерті Мстислава в 1036 році Тмутараканское князівство разом із завойованими землями відійшло до Ярослава, що заповів його вкупі із Чернігівською землею й "всією країною східної" своєму четвертому синові, Святославові. Той у свою чергу передав тмутараканский престол у питоме князювання своєму синові Глібові.
- В 1061 році, рятуючись від переслідування великого князя Київського Ізяслава Ярославовича, у Тмутаракань біг чернець Києво-Печерського монастиря, згодом знаменитий літописець Никон.
- В 1064 році двоюрідний брат князя Гліба Ростислав Володимирович, що не одержав долі, з воєводами Пореєм і Вишатою захопили Тмутараканское князівство, виславши Гліба до батька в Чернігів.
- В 1065 році Святослав вигнав Ростислава із Тмутаракани, але після його відходу той знову повернувся в місто, а ще через рік був отруєний византийцем Котопаном, поднесшим йому вино з отрутою. Поховано Ростислава був у тмутараканській церкви Пресвятої Богородиці, побудованої ще Мстиславом Відважним.
- Після цього з доручення жителів Тмутаракани Никон, що приймав активну участь у суспільному житті князівства, поїхав у Чернігів до Святослава просити повернення Гліба на князювання.
[ред.] Тмутараканский камінь
В 1792 році на території Таманської фортеці був знайдений чудовий пам'ятник руської палеографії й епіграфіки XІ сторіччя - знаменитий Тмутараканский камінь, що зберігається зараз в Ермітажі. Напис, висічений на великому мармуровому блоці, узятому з якоїсь зруйнованої будівлі візантійського або грецького часу, говорить: "У літо 6576 (примітка - 1068 р.), індикта 6, Гліб князь мірил море по льоду от Тмуторокані до Корчева 10000 и 4000 сажень". Пам'ятник є одним з найдавніших руських написів і точно датує перший геодезичний захід на Русі. У перекладі на сучасне літочислення 6 індикт 6576 року означає грудень 1067-го - січень 1068 року. Камінь підтверджує свідчення руських літописів про існування Тмутараканского князівства й установлює його точне місцезнаходження. До знахідки каменю це князівство містилося різними дослідниками в досить віддалених друг від друга куточках Древньої Русі - від Литви до Криму. Так, В. Н. Татищев думав, що Тмутаракань перебувала в Рязанській області. М. М. Щербатов розміщав її в районі Азова. А. Лизлов і П. Ричков визначали місцезнаходження князівства й міста біля Астрахані. И. Н. Болтин шукав Тмутаракань у верхів'ях ріки Ворскли. Але ще в 1736 році, за 56 років до знахідки каменю, петербурзький професор Г.3.Байер писав: "Тмутаракань є те саме місце, що цесар Костянтин Порфірородний Таматаркою називає й думає проти Босфору або Керчі. Нині називається це місце на турецьких ландкартах Темрюк і лежить проти міцності Тамана в північно-східній стороні поруч Меотичеського моря".
- Никон незабаром покинув Тмутаракань, щоб виконати свою історичну місію - створити літописний звід 1073 року, що послужив основою "Повести временних літ". При від'їзді Никон залишив на князя Гліба заснований в 1068 році на окраїні Тмутаракани монастир, створений за зразком Печерського. Можливо, цей монастир розташовувався у підніжжя гори Бориса й Гліба на Фанагорийському острові.
[ред.] Княжіння Романа Червоного і Олега Гориславича
- У 1974 (?) році виїхав із Тмутаракани Гліб, що одержав у спадок Новгород. У князівстві залишилися його молодші брати - Роман Червоний і Олег Гориславич. Роман і Олег разом із двоюрідним братом Борисом Вячеславичем, запросивши половців, зробили похід на Чернігів і захопили його. Великий князь Ізяслав і його брат Всеволод уклали з половцями сепаратний договір і розбили дружини братів. Роман був убитий, а Олег схоплений половцями й відправлений у Константинополь, а потім у посилання на острів Родос.
[ред.] Намісництво Ратибора від князя Всеволода
Спадкоємець Ізяслава великий князь Всеволод надіслав у Тмутаракань свого намісника Ратибора. Відомі знайдені тут свинцеві печатки з написом "від Ратибора", що підтверджують літописні звістки.
[ред.] Князювання Давида Ігоровича і Володаря Ростиславовича
В 1081 році молоді князі Давид Ігорович і Володарь Ростиславович захопили Тмутаракань.
[ред.] 2-ге князювання Олега Гориславича
Через два роки Олег, що повернувся з родоського вислання, Святославич прогнав Давида й Володаря й знову став тмутараканським князем. У написі на одній з печаток він названий "архонтом Матрахі, Зіхії й всієї Хазарії". Дружина Олега - грекиня Феофанія Музалон - носила титул архонтесси Росії, ще одного міста Тмутараканського князівства, точне місцезнаходження якого не встановлене.
[ред.] Зникнення князівства
Останній раз у літописах Тмутаракань згадується під 1094 роком, коли Олег з половцями прийшов у Чернігів, однак В. Н. Татищев уважав, що Олег володів Тмутараканським князівством і в 1113 році. Після цього глухі згадування про Тмутаракани відомі тільки в "Слові об полицю Игореве", де вона названа "землею незнаної".
Припинення згадок "Повість врємєнних літ" про Тмутаракань пояснюється тим, що саме в 1094 році (27 квітня; за іншими відомостями - в 1088 році) у Києві помер Никон, який мав його особисті зв'язки із князівством, що надходили в Київську лавру. Більшість говорять про кінець князівства у 1110-1120 рр. Важливе згадування Тмутаракани в рішенні Любечського з'їзду російських князів в 1097 році й в "Ходінні ігумена Данила в Єрусалим" в 1104 -1106 роках. Керамічні залишки, як і інші знахідки руських ремісничих виробів, а також предметів християнського культу насамперед у Таманському городище також укладаються до 1110 -1120 років. Історична думка згадує занепад Тмутаракані з половецькою навалою, але відомі розгроми половців в 1111 і 1116 роках полками Володимира Мономаха і Ярополка в низов'ях Дону, які надовго відійшли від руських земель до Каспію. Відсутність половецьких кам'яних баб в середньому й нижньому плині Кубані й на Тамані свідкує проти гіпотези поглинання Тмутараканського князівства половцями. Висувається гіпотеза про виверження вулкану, або землетрус про що свідкують археологічні знахідки цього періоду в Корсуні і і нших містах Боспору.
[ред.] Подальша історія Тамані
Далі Тмуторокань підпала під впливи половців, пізніше перейшла під владу Візантії, в середині 13 століття під панування Золотої Орди (п. н. Матрики); уже в стані занепаду у 15 столітті була ґенуезькою колонією, у кінці 15 століття зруйнована турками і татарами.
[ред.] Пам'ятки Тмутаракані
Серед пам'ятників Тмутаракані дуже цікава невелика іконка-образок з каменю з різьбленим зображенням святого князя Гліба, що доводиться тмутараканскому Глібові двоюрідним дідусем. По обох сторони зображення є написи, що повідомляють язичеське ім'я святого - Гліб і християнське - Давид. Борис і Гліб Владимировичи - перші росіяни канонізовані святі, загиблі в династичних звадах від руки свого двоюрідного брата Святополка Окаянного - прийомного сина Володимира Святого. Ікона із зображенням одного із братів - молодшого Гліба, знайдена тут, підтверджує приналежність Тмутаракани в XІ столітті князеві Глібові Святославичу й побічно свідчить про правильність ототожнення її з Таманський городищем.
Особливу групу знахідок становить масовий археологічний матеріал: фрагменти керамічних і скляних виробів, які важко розділити по етнічній приналежності. Проте така робота була пророблена, і цілі групи речовинних знахідок стали орієнтирами культури й часу, які допомагають виділити в близькі по техніці виконання предметах російські вироби. Це важко ще й тому, що підпорядкування Тмутаракани російським князям зовсім не означало переваги в ній російського населення. У місті жили представники багатьох місцевих племен, і тільки князівська дружина, видимо, була в основному руська.
[ред.] Християнська роль Тмутаракані
У 8 столітті Тмуторокань мала єпископство, що підлягало митрополії в Доросі в Криму, піднесене у другій половині 10 століття до архиєпископства в рамках юрисдикції Константинопільського патріарха. У житті архиєпископства відігравало важливу роль руське духовенство.
У 1061 — 1074 у Тмуторокані жив, у заснованому ним монастирі, літописець Никон. Коли половці опанували причорноморські степи, Тмуторокань залишалася ще деякий час столицею удільного руського князівства, але втратила зв'язок з іншими землями України-Руси; останній раз згадується в «Слові о полку Ігоревім».
Деякі історики (М. Чубатий) приписують Таманській церкві головну роль в християнізації Руси-України перед створенням київської митрополії.
