Фарерська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Фарéрська мова (føroyskt) - одна зi скандинавських мов. У фонетичному та морфологічному аспектах найбiльш наближена до ісландської мови. Є офіційною мовою Фарерських островів (автономна область, що належить Данії). Загальна кiлькiсть людей, що говорять фарерською мовою складає приблизно 48 тисяч на Фарерських островах та 12 тисяч у Данії.

[ред.] Iсторiя

Самостiйна фарерська мова виникла мiж IX та XIV ст. Починаючи з перiоду Реформації Данiя, пiд владою якої перебували Фарерськi острови, заборонила викладання фарерською мовою у школах, а також її використання у церквi та в офiцiйних документах, насаджуючи скрiзь мову данську. Утiм, фарерцi не вiдмовилися вiд рiдної мови, продовжуючи користуватися нею у повсякденному спілкуванні, а також передаючи з уста в уста давнi балади та казки. Це дозволило зберегти усну традицiю фарерської мови, не зважаючи на те, що протягом 300 рокiв писати фарерською заборонялося.

У 1846 роцi В.У. Гаммерсгайм (Hammershaimb) розробив писемність для фарерської мови, що існує досі.

У 1937 роцi фарерська мова заступила данську у шкiльному викладаннi, а в 1948-му фарерська була визнана національною мовою. Але мовою ЗМІ та реклами фарерська стала лише у 80-х роках. Сьогоднi данська вважається іноземною мовою, хоча 5% фарерцiв досi вивчають її як першу мову, та вона є обов'язковою для вивчення в школi починаючи з 3-го класу.

[ред.] Факти мови

Фарерська мова має шiсть діалектних зон. Рiзниця мiж дiалектами в основному стосується фонетики.

Фарерськiй фонетицi властивi риси, спiльнi з рисами захiдно-норвезьких дiалектiв та ісландської мови, а лексика зазнала значного впливу данської. Фарерська має розвинену систему звукiв, що включає довгi та короткi голосні та дифтонги. Приголосні також бувають довгими та короткими.

Для фарерської мови характерна архаїчнiсть граматики, як-от збереження розвиненої системи відміни та дієвідміни. Іменники та прикметники мають чоловічий, жіночий і середній рід, однину та множину, чотири відмінки. Означений артикль приєднується до iменника у виглядi суфікса або виступає попереду означуваного iменника. Неозначеного артикля не існує взагалі. Артикль вiдмiняється за родом, числом та вiдмiнком. Дієслово має синтетичні та аналітичні форми часу, стану та способу, вiдмiняється за особою та числом.

В основі літературної мови покладено діалект столиці — міста Торсгавн (Торсхавн) (фар. Tórshavn).