Хорватська мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хорватська мова | |
---|---|
Поширена в: | Хорватія, Боснія і Герцеґовина |
Регіон: | Європа |
Кількість носіїв: | 6 млн. |
Місце: | 75 |
Класифікація: | Індо-Європейська Балтослов'янська Слов'янська Південно-слов'янська Хорватська мова |
Офіційний статус | |
Державна: | - |
Офіційна: | Сербія, Хорватія, Італія (Молізе), Австрія (Бурґенланд) |
Регулює: | Управління стандартизації сербської мови |
Коди мови | |
ISO 639-1 | hr |
ISO 639-2 | scr |
SIL | hrv |
Хорватська мова (Хрватски jезик / Hrvatski jezik) — одна з південно-слов'янських мов. Розповсюджена у Боснії і Герцеґовині, Хорватії, а також в Австрії та Італії. Хорватський варіант сербохорватської мови, який після розпаду Югославії вважається окремою мовою.
Має три діалекти, які за варіантами займенника «що» у цих діалектах, називаються штокавський, чакавський та кайкавський. Відмінності між цими діалектами виникли ще у дописемну епоху історії слов’янських народів.
Мові властиві довгі та короткі голосні та тонічний (музикальний) наголос, що відрізняє її від усіх інших слов’янських мов. Існує складоутворюючий сонант [r].
Іменники, прикметники, займенники та числівники змінюються за відмінками.
Дієслово має розвинену систему дієвідміни: чотири ряди простих та складних форм минулого часу, два ряди форм майбутнього часу. Інфінітив може заміняти конструкція зі сполучника «да» і форми теперішнього часу.
Літературна мова створена у першій половині XIX століття на основі штокавських говірок. У її формуванні визначну роль відіграли серб Вук Караджич та хорват Людевит Ґай. Об'єднання у літературній мові особливостей різних діалектів дало велику варіативність літературної мови як у лексиці, так у фонетиці і морфології. Орфоепічна норма вимови – подвійна: на місці старого «ятя» (Ѣ) допускається вимова [e] або [je], що відповідно називається екавською та ієкавською вимовою.
Найдавніші писемні пам'ятки датуються XII сторіччям (Башчанський надпис, написаний глаголицею, близько 1100 року; Грамота Куліна, написана кирилицею 1189 року). У теперішній мові використовуються латинський алфавіт.
[ред.] Приклад
«Заповіт» Т.Г. Шевченка хорватською мовою (переклад Десанки Максимовича) ----- PORUKA --- Kad umrem, sahranite me Tamo usred stepe, Usred stepe nam široke, Ukrajine lepe, Da polja širokoskuta I Dnjepra okuke Mogu naći među njima, Slušati njegove huke Kad ponese s Ukrajine Krv naših zlotvora; Kroz poljane i planine Sve do sinjeg mora. I ja ću iz zavičaja Poći sve do Boga Da se molim – a do toga Ne poznajem Boga. Sahranite, ustanite, Okove zbacite I zlotvora crnom krvlju Slobodu rosite. U velikoj porodici Srećni srećom novom Setite se, pomenite Mene dobrim slovom. ----- (Джерело: Т.Г.Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)