Анемія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анемі́я, недокрів'я (грец. αν — не і αιμα — кров) — хворобливий стан, що характеризується зменшенням кількості червонокрівців (еритроцитів) на одиницю об'єму крові чи збідненням її на гемоглобін або характеризується і тим і іншим. При тяжкій А. кількість еритроцитів у 1 мм3 крові падає з 5 млн. До 500 тис. і нижче, а вміст гемоглобіну — із 100 до 10—15%; в крові з'являються дегенеративні та недозрілі форми еритроцитів. А., при яких вміст гемоглобіну залишається в межах норми, називаються нормохромними, при зниженому його вмісті — гіпохромними, при підвищеному — гіперхромними. При А. порушується осн. функція еритроцитів — перенесення кисню від легень до тканин організму, внаслідок чого розвивається кисневе голодування. Хворі скаржаться на запаморочення, слабість, задишку, серцебиття, особливо при фіз. праці, спостерігається блідість слизових оболонок та шкіри, прискорений пульс, серцеві шуми. А. звичайно є не самостійним захворюванням, а одним з наслідків багатьох хвороб.
[ред.] Причини
Основні причини А.:
- значна одноразова або часті повторні втрати крові;
- посилене руйнування еритроцитів під впливом деяких хем. речовин або токсинів;
- недостатнє кровотворення внаслідок ураження кісткового мозку (при деяких захворюваннях, при діянні проникаючої радіації) або в зв'язку з порушенням засвоєння чи нестачею в їжі деяких мінер. сполук або вітамінів (В12, фолієва кислота), необхідних для кровотворення.
[ред.] Лікування
Лікування: усунення осн. причини (отруєння, інфекц. захвор., глисти та ін.), переливання крові (при втратах крові), призначення препаратів заліза, екстракту печінки, препаратів, виготовлених з свинячого шлунка, вітаміну В12, дієтотерапія.
