Аустеніт
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аустені́т (за ім'ям англійського металурга W. Roberts-Austen; 1843—1902) — одна з структурних складових залізовуглецевих сплавів, твердий розчин вуглецю (до 2%) у гамма-залізі.
Кристалічна ґратка — куб з центрованими гранями.
Відзначається високою густиною, помірною твердістю, зниженою пружністю, значною міцністю та високою в'язкістю, немагнітний.
У сталі та чавуні звичайно стійкий лише при температурі, вищій від критичної точки А1 (див. Критичні точки металів), що лежить близько 723°.
Залежно від швидкості охолодження сталі аустеніт при температурі, нижчій від точки А1, перетворюється в інші структурні компоненти. Внаслідок додавання до сталі магнану, нікелю, хрому та інших елементів у ній при звичайній (кімнатній) температурі може зберігатися в суміші з мартенситом деяка кількість сталого, т. з. залишкового аустеніту.
Залишковий аустеніт можна одержати також у вуглецевій сталі внаслідок гартування. Сталь, легована достатньо великою кількістю вищезгаданих елементів, може мати при кімнатній температурі структуру, що складається переважно з аустеніту.
