Гекзаметр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гекза́метр, або Гекса́метр (грец. hexámetros — шестимірник) — метричний (квантативний) вірш шестистопного дактиля (—UU), де в кожній стопі, окрім п'ятої, два коротких склади можуть змінюватися одним довгим, витворюючи спондей.
Остання стопа завжди двоскладова — хорей. Як правило, гекзаметр має одну цезуру (після третього складу третьої стопи, а давньогрецький гекзаметр — і після другого складу третьої стопи) або дві (після другого складу другої та четвертої стоп), вона розмежовує вірш на два піввірші: перший — з низхідною ритмічною інтонацією, другий — із висхідною. Метрична схема гекзаметру з найуживанішою цезурою така: —UU/—UU/—//UU/—UU/—UU/—U.
Гекзаметр застосовується в багатьох жанрах античної поезії (епос, ідилія, гімн, сатира, послання), а в сполуці з іншими розмірами (пентаметр) — в елегіях та епіграмах, до нього зверталися Гомер, Вергілій, Теокріт. У силабо-тонічному віршуванні гекзаметр передається передається сполученням дактилів (—UU) з хореями (—U), що замінюють спондеї, стаючи різновидом паузника.
У поезії нового часу до гекзаметру як розміру, що передає величне та поважне враження, звертався Й.-В. Гете («Герман і Доротея»), Г. Лонгфелло («Еванджеліна»), К. Донелайтіс («Пори року») та інші. В українській поезії гекзаметр спостерігається в доробку К. Думитрашка, П. Ніщинського, Лесі Українки, М. Рильського, П. Тичини, М. Вінграновського. Приклад гекзамтеру з доробку П. Тичини: