Графіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.



Загальні відомості
Ідентифікація
Оптичні властивості кристалів
Інші властивості

Графі́т (рос. графит, англ. graphite, нім. Graphit m) — мінерал класу самородних неметалів, найстійкіша у земній корі кристалічна різновидність вуглецю. Домішки: H, N, CO₂, CO, CH₄, NH₃, H₂S, H₂O. Структура шарувата. Колір чорний, сірий. Сингонія гексагональна. Графіт - темно-сіра непрозора дрібнокристалічна речовина, алотропна форма вуглецю. На відміну від алмазу графіт добре проводить електричний струм і тепло і дуже м'який. Густина 2,09-2,23. Твердість 1. Блиск металічний, іноді матовий, землистий. Утворюється переважно внаслідок неглибинного метаморфізму гірських порід, що містять органічні рештки, і при контаково-пневматолітових процесах. Г. утворює лускаті, стовпчасті, масивні, брунькоподібні, сферолітові, циліндричні зональні аґреґати. Природний Г. розрізняють за величиною кристалів і їх взаємним розташуванням на явнокристалічний (кристали понад 1 мкм) і прихованокристалічний (менше 1 мкм). У промисловості за величиною кристалів виділяють крупнокристалічний Г. (понад 50 мкм), дрібнокристалічний (менше 50 мкм) і тонкокристалічний (менше 10 мкм) Г. жирний на дотик, береться до рук. Анізотропний. Розрізняють три типи графітових руд: лускаті, щільнокристалічні, прихованок-ристалічні.

Родов. л у с к а т о г о Г. локалізуються в ґнейсах, кварцитах, мармурах (родов. Росії, Австрії, Чехії, ФРН, Індії, Бразилії, КНР, Канади, України - Завайлівське родов. - в межах Українського щита.). Вміст вуглецю в руді лускатого Г. складає в сер. 3-18%.

Щ і л ь н о к р и с т а л і ч н и й Г. складає жили і лінзи в ро-довищах гідротермально-пневмалітового генезису або гнізда, лінзи і вкрапленість в контактово-реакційних ро-довищах. Руди складені польовим шпатом, кварцом, рідше слюдою, карбонатом; в скарнових зонах вони збагачені ґранатом, воластонітом, піроксеном, скапо-літом, а також мінералами лужних і габроїдних порід. Вміст Г. в таких рудах 15-40% (іноді до 60-90%). Відомі родов. - Богала (Шрі-Ланка) і Ботогольське (Росія).

П р и х о в а н о к р и с т а л і ч н и й Г. відрізняється незаве-ршеною текстурою, часто містить домішку тонкодиспер-сної вуглецевої речовини. Складає потужні і протяжні пластоподібні поклади, іноді перехідні у вугілля. Вміст вуглецю становить 80-90%. Осн. родов. розташовані Мексіці (шт. Сонора), Півд. Кореї, Австрії і т.д. Збагачу-ється флотацією. Г. використовують у виробництві вог-нетривів, електротехнічного обладнання, мастил, олівців, ядерній техніці. Розрізняють: графіт аморфний (скупчення графіту, які складаються з рентгеноаморфних аґреґатів); графіт землистий (землисті скупчення графіту); графітит (прихованокристалічна відміна графіту); графіт кристалічний (аґреґати графіту, які складаються з кристалічних індивідів); графіт лускуватий (аґре-ґати графіту, складені з лускуватих індивідів); графіт марган-цевий (вад); графіт пластинчастий (аґреґати графіту, складені з крупнолускуватих індивідів); графіт пластівчастий (графіт пла-стинчастий); графіт штучний (графіт, одержаний при нагріванні вугілля (антрациту) до 2200-25000С в електричній печі).

[ред.] Одержання

В промисловості графіт одержують нагріванням коксу або антрациту в спеціальних електричних печах при температурі близько 3 000°С і підвищеному тиску без доступу повітря. Штучний графіт відзначається високою чистотою і м'якістю. За своїми якостями він кращий за природний.

[ред.] Застосування

Графіт широко застосовується для виготовлення електродів, в суміші з глиною для виробництва вогнетривких тиглів. З графіту роблять звичайні олівці. В суміші з мінеральною оливою його використовують як мастило для машин, що працюють при підвищених температурах.