Залізничний транспорт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Довжина залізничної мережі різних країн
№	Країна	Довжина з/д (км)
×	весь світ	1 122 650
1	США	194 731
2	Росія	87 157
3	Китай	71 600
4	Індія	63 518
5	Канада	49 422
6	Німеччина	45 514
7	Австралія	41 588
8	Аргентина	34 463
9	Франція	32 682
10	Бразилія	31 543
11	Польща	23 420
12	Японія	23 168
13	Україна	22 473
14	ПАР	22 298
15	Мексика	19 510
16	Італія	19 493
17	Великобританія	16 893
18	Іспанія	14 189
19	Казахстан	13 601
20	Швеція	11 481
21	Румунія	11 385

Залізни́чний тра́нспорт — виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Вид транспорту, де пасажирів і вантажі перевозять потяги, що рухаються парою сталевих рейок. Англійські інженери Джеймс Ватт і Джордж Стефенсон створили першу залізницю , по якій ходили паротяги (локомотиви з паровим двигуном) зі Стоктона в Дарлінгтон у 1825. Після цього почалося інтенсивне будівництво залізниць в Англії, континентальній Європі і Північній Америці як заощадливого і швидкого виду транспорту та зв'язку. Після Другої світової війни паротяги були замінені електротягами і локомотивами з дизельним двигуном. У, той же час розвивалися інші види транспорту: автомобільний, повітряний і ін., і залізниці перестали бути основним способом пересування на великі відстані. З 1970-х почалося інвестування швидкісних залізниць, в Англії почав експлуатуватися високошвидкісний дизельний локомотив, спеціальні лінії були побудовані в Японії і Франції.

У багатьох країнах довжина залізничної мережі скорочується. Так, у США колись було більше 400 000 км залізниць.

[ред.] Залізничний транспорт в Україні

Вузькоколійний поїзд на станції Рудниця
(Гайворонська вузькоколійка)

Тепловоз ТЕП-150 на станції Київ-Московський

Першими залізницями в Україні стали Перемишль — Львів (1861), Одеса — Балта (1865), Балта — Кременчук (1869), Балта — Жмеринка — Київ (1870), Курськ — Конотоп — Київ (1870), Курськ — Харків — Таганрог (1869), Харків — Кременчук (1872), Львів — Волочиськ — Жмеринка (1871). З побудовою двох останніх залізнична мережа західноукраїнських і східноукраїнських земель була з'єднана із центральноукраїнською мережею.

До кінця XIX ст. залізнична мережа України в основному сформувалась, її конфігурація, переважання меридіональних ліній, що спрямовані до центру поза межами держави, далеко не центральне положення Києва або іншого українського міста у цій мережі свідчить про імперсько-колоніальну залежність України у той період. Щільність залізничних шляхів сполучення в Україні становить 38 км на 1 тис. км , у Франції, наприклад, 65 км на 1 тис. км (1983 р.). Мережа залізниць найщільніша на південному сході (Донбас), а також на заході країни. Загальна довжина залізничних шляхів загального користування— 22,7 тис. км, із них 8,3 тис. км, або 37%, електрифіковано, 8,0 тис. км, або 35%, є дво- і багатоколійними.

Найважливішими залізничними магістралями України є: Київ — Фастів — Козятин — Здолбунів — Львів, Козятин — Жмеринка — Одеса, Київ—Конотоп — Шостка, Київ — Полтава — Харків — Дебальцеве, Фастів — Сміла — Дніпропетровськ, Кривий Ріг — Дніпропетровськ — Донецьк, Харків — Дніпропетровськ — Запоріжжя — Сімферополь — Севастополь, Львів — Мукачеве — Чоп та ін. Найбільшими залізничними вузлами з розвинутим станційним господарством є Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Фастів, Дебальцеве, Жмеринка, Сміла та ін.

Організаційно в залізничному транспорті України виділяються шість залізниць: Південно-Західна (центр — Київ), Львівська, Південна (Харків), Донецька, Придніпровська (Дніпропетровськ), Одеська.

Основними вантажами є мінеральні будівельні матеріали, кам'яне вугілля та руди, зокрема залізні. Важливе місце займають також різноманітні метали і нафтові вантажі.

Ці вантажі становлять близько чверті усіх перевезень. Найбільш напруженими лініями вантажопотоків є Кривий Ріг — Дніпропетровськ — Дебальцеве, Кривий Ріг — Фастів — Львів, а також лінії до морських портів: Одеси, Бердянська, Маріуполя та ін.

Найважливішою проблемою для України при її інтеграції у європейську єдину залізничну систему є звуження ширини української залізничної колії (1524 мм) до європейського зразка (1435 мм), як у Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії та ін. Зараз на кордоні з цими державами існують складні системи переведення локомотивів і рухомого складу поїздів з колії на колію, що значно знижує ефективність роботи залізничного транспорту, зокрема в часі.