Латинська абетка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- Див. також статтю Українська латинка.
Латинська абетка, історично — відгалуження етруської абетки, яка у свою чергу виникла з грецької. Виникнення латинської абетки відносять до 7 ст. до н.е. Напрямок письма: спочатку справа наліво і, через рядок, зліва направо, після 4 ст. до н.е. — зліва направо. Форма знаків в основному склалася в 1—5 ст. н.е.
Первинна абетка — 20 літер: А B C D E F H I К L M N O P Q R S T V X: літера C вживається для позначення K та G, звук K може записуватися як C, R, Q. Близько 230 року до н.е. введена літера G, майже одночасно упорядковується вживання C, K, Q: C — найбільш загальне позначення для K, Q — перед u, K — зберігається лише в декількох словах. Букви Y і Z вводяться на початку 1 ст. до н.е. для слів грецького походження. Таким чином встановлюється абетка з 23 знаків. Регулярне вживання букв J (на відміну від I), U (на відміну від V і W) відноситься тільки до епохи Відродження. Починаючи з епохи раннього середньовіччя латинська абетка обслуговує більшість мов Європи, а пізніше — ряд мов Африки, Америки та Азії.
Сучасна латинська абетка містить 26 літер:
| Латинська літера | Назва літери | Латинська назва | Латинська вимова (IPA) | Латинска літера | Назва літери | Латинська назва | Латинська вимова (IPA) | |
| A a | а | ā | /aː/ | N n | ен | en | /en/ | |
| B b | бе | bē | /beː/ | O o | о | ō | /oː/ | |
| C c | це | cē | /keː/ | P p | пе | pē | /peː/ | |
| D d | де | dē | /deː/ | Q q | ку | qū | /kwuː/ | |
| E e | є, е | ē | /eː/ | R r | ер | er | /er/ | |
| F f | еф | ef | /ef/ | S s | ес | es | /es/ | |
| G g | ґе, же | gē | /geː/ | T t | те | tē | /teː/ | |
| H h | ха (аш) | hā | /haː/ | U u1 | у | - | - | |
| I i | і | ī | /iː/ | V v | ве | ū | /uː/ | |
| J j 1 | йот (джі) | - | - | W w 1 | дубль-ве | - | - | |
| K k 2 | ка | kā | /kaː/ | X x 2 | ікс | ex | /eks/ | |
| L l | ел | el | /el/ | Y y 2 | ігрек | ī Graeca | /iː 'graika/ | |
| M m | ем | em | /em/ | Z z 2 | зет (зета) | zēta | /'zeːta/ |
_____________
1 - у класичній латині не вживається
2 - тільки у запозиченнях з грецької мови
Писемність на основі латинської абетки використовують мови балтійської, германської, романської й кельтської груп, а також переважна частина південно- і західнослов'янських мов.
 |
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
