Українські придунайські озера
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміст |
[ред.] Загальні відомості
Всі озера північної частини заплави Дунаю історично утворилися як затоплені гирла його притоків. Приблизно 3000-4000 років тому сьгоднішня дельта Дунаю фактично не існувала, а на її місці була мілководна затока північно-західної частини Чорного моря, в яку впадав, не розгалужуючись, Дунай. В теперішній час береги цієї затоки позначені дугоподібними піщаними грядами довжиною кілька десятків кілометрів - Жебриянська гряда на території України та гряда Лєтя на території Румунії. Западини сучасних озер в той час були морськими солоноводними або солонуватоводними лиманами, на кшталт теперішніх лиманів Шагани, Бурнас, Алібей та інших, що розташовані на північному узбережжі Чорного моря. Як наслідок виносу Дунаєм твердого опадового матеріалу проходило обміління прилеглої до гирла частини моря, виникнення островів, і, таким чином, формування сучасної дельти. Солоноводні лимани, при цьому, поступово втрачали зв'язок з морем і перетворювались на прісноводні озера. В подальшому конфігурація цих водойм дещо змінювалась - так, наприклад, східна (Гасанська) затока озера Катлабух як тимчасове повеневе утворення почала виникати тільки на межі 19-го та 20-го століть завдяки зсувам ґрунту, розмиванню та підтопленню території (на картах більш раннього періоду вона взагалі не позначена), а потім, після врегулювання стоку озера і довгострокового його підтримання на 30-50 см вище рівню Дунаю (початок - наприкінці 50-х років 20 ст.), перетворилась в постійно існуючу складову цієї водойми.
[ред.] Кагул
Кагул - заплавне озеро в пониззі Дунаю, в Ренійському районі, на схід від міста Рені. Протоками сполучається з Дунаєм і озером Картал. Від заплави Дунаю відокремлене дамбою, в минулому мало режим водосховища. Водообмін у Кагулі регулюється шлюзованими рибопропускними протоками і каналом. Південна частина озера широка (ширина до 11 км, довжина 18 км), північна — вузька, видовжена (ширина до 2 км, довжина 15 км). Площа змінюється сезонно від 82 до 93,5 км2. Переважають глибини 1,5—2 м, максимальна — 7 метрів. Північні береги високі, розчленовані балками, південні — низовинні, заболочені, покриті заростями очерету. З півночі в озеро впадає річка Кагул. Температура води влітку до +30° (на мілководді), взимку Кагул замерзає (льодовий покрив у теплі зими нестійкий). Мінералізація води від 0,8 до 1,5 г/л. Дно вкрите шаром сірого льосового мулу, на мілководді — піщане. Поширена водяна рослинність (очерет, рогіз). Водяться лящ, судак, сом, щука та інші промислові види риб. Розводять товстолобика, білого амура, сазана. На берегах Кагула — місця гніздування птахів. Рибальство має промисловий характер і здійснюється риболовними підприємствами навколишіх селищ. Здійснюються заходи щодо охорони природних ресурсів озера, зокрема обмеження строків рибальства.
Кагул - мультикордонна водойма. Невелика (близько 1 км) ділянка північного узбережжя належить Молдові. На цій ділянці розташована водонапірна станція, яка слугує для зрошення полів в Молдові поблизу міст Кагул і Джурджулешти.
[ред.] Картал
Картал — заплавне озеро у Ренійському районі Одеської області, у пониззі Дунаю. Каналом сполучається з Дунаєм, протоками — з озерами Кугурлуй і Кагул. Довжина 5 км, ширина до 3 км, площа приблизно 15 км2, пересічна глибина близько метра, максимальна — 2,4 м. Улоговина видовженої форми. Береги низовинні, заболочені, поросли очеретом. Вздовж них споруджено дамби. Живиться переважно завдяки водообміну з Дунаєм по шлюзованому каналу. Температура води влітку до +26°, взимку озеро замерзає. Дно рівне, замулене. На мілководді поширені очерет, куга озерна, рогіз, глибше — водорості та інша водяна рослинність. Береги Карталу — місце гніздування птахів, на листях латаття гніздиться озерна крачка. Здійснюється штучне риборозведення, зокрема товстолобика, білого амура, сазана.
[ред.] Ялпуг
Ялпуг - озеро лиманного типу, найбільше природнє озеро в Україні. Територіально розташоване у Болградському, Ізмаїльському i Ренійському районах Одеської області. У південній частині Ялпуг протокою сполучений з озером Кугурлуй; у найвужчому місці протоки в 70-х роках минулого століття споруджено дамбу з мостом в середній частині, по якій прокладено дорогу Ізмаїл - Рені. Після прокладки дамби водообмін між озерами Ялпуг та Кугурлуй скоротився майже на третину, що підвищило ступінь забруднення Ялпуга. Довжина 39 км, ширина до 15 км, площа 149 км2, середня глибина близько 2 м., максимальна - 5,5 м. Улоговина видовженої форми. Східний та західний береги переважно підвищені, розчленовані яругами, південні — піщані, крайня північна ділянка узбережжя заболочена та поросла очеретом. Водне живлення озера здійснюється головним чином за рахунок водообміну з озером Кугурлуй; з півночі впадає річка Ялпуг, з північного сходу підходить невелика річка Карасулак, що впадає в Ялпуг біля селища Криничне (Болградський район). Також деякий вплив на водний баланс має стік дощових вод по системі яруг, що сходяться до Ялпуга. Температура води влітку +24 - +25°С; взимку озеро замерзає, льодовий режим нестійкий. Мінералізація води до 1 — 1,5 г/л. Дно вкрите темно-сірим, на півночі - чорним сірководневим мулом, на мілководді - піщане. Береги поросли очеретом і рогозом, в озері поширені водорості та інша водяна рослинність. Ялпуг у природному стані — багата на іхтіофауну водойма (до 40 видів риб), є численні раки. З огляду на те, що практично вся територія басейну річки Ялпуг знаходиться на півдні Молдови, де стан очистки стічних вод є незадовільним, рівень забруднення в озері часто перевищує допустимі норми. Втім, в останні роки, з огляду на зниження використання мінеральних добрив та отрутохімікатів в сільському господарстві Молдови, ситуація дещо покращилася. В минулому забруднення мін. добривами призводило до частого "цвітіння" води, а в 1985 році викликало масову загибель риби та іншої водної біоти. На північному березі Ялпуга, при впадінні р. Ялпуг, знаходиться місто Болград.
[ред.] Кугурлуй
Кугурлуй - озеро заплавного типу. Територіально поділене між Ренійським та Ізмаїльським районами Одеської області. На півночі протокою сполучається з озером Ялпуг. На сході протоками Велика та Мала Репіда, а на півдні протокою Скунда сполучається з Дунаєм. Протока Скунда шлюзована. Також водообмін з Дунаєм відбувається по кількох невеликих протоках для пропуску риби. Озеро приблизно круглої форми, діаметр близько 20 км, площа 82 км2, середня глибина 0,8-1 м, максимальна - 2,5 м. Береги низовинні, звивисті, заболочені. Температура води влітку до +28° - +30°. Взимку озеро замерзає. Мінералізація води 0,8 - 1,5 г/л. Дно замулене. Береги поросли очеретом та рогозом, в озері також розвивається гідрофільна рослинність. Багата іхтіофауна, у прибережних заростях - місця гніздування птахів, зокрема в плавнях біля південно-східного краю озера існує єдина в Україні колонія кучерявого пелікана (Pelecanus crispus) - найбільшого птаха Європи. На озері здійснюється промисловий вилов сазана, судака, ляща, щуки та інших видів риби, а також раків. Вода Кугурлуя - джерело зрошування. Між південним узбережжям Кугурлуя та Дунаєм шляхом обвалування створено польдер, який планувалося використовувати для вирощування зернових культур (пшениця, жито) з періодичним засіванням кукурудзою та люцерною в рамках сівообігу. В теперішній час переважно висіваються кормові культури (люцерна, конюшина). В період 1939 - 1941 рр., після відходження Бесарабії до СРСР за пактом Молотова-Рібентропа, озеро Кугурлуй було основною базою Дунайської Військової флотилії.
[ред.] Саф'яни
Саф'яни - заплавне озеро в Ізмаїльському районі Одеської області, у пониззі Дунаю. Протокою через невелике озеро Лунг сполучаеться з озером Катлабух, шлюзованим каналом - з Дунаем. Довжина 6,5 км, ширина до 1 км, площа змінюється від 250 до 420 га, глибина до 3,5 - 4 м (в межень- до 0,8 - 1 м). Улоговина видовженої форми. Північний i західний береги підвищені, подекуди урвисті, східний i південний - пологі, заболочені. Температура води влітку до +25 - +26°С. Взимку озеро замерзає. Поширена прибережно-водяна рослинність, з риб водяться, зокрема, щука, сазан, окунь. На берегах (особливо у південній частині) - місця гніздування водоплавних та відпочинку перелітних птахів. Воду озера використовують для зрошування. На північному заході озеро примикає до селища Саф'яни.
[ред.] Катлабух
Катлабух - заплавне озеро в Ізмаїльському районі Одеської області, у пониззі Дунаю. Від заплави Дунаю відокремлений дамбою, має режим водосховища. Водообмін з Кислицьким гирлом Дунаю регулюється шлюзованим каналом. Довжина 21 км, ширина від 1 до 11 км, площа 67 км2, глибина до 4 м. Улоговина видовженої форми, з розширенням (до 11 км) у південній частині. Північні береги підвищені, подекуди урвисті, розчленовані балками, південні - низовинні, заболочені. Від основної западини озера відходять дві затоки: Ташбунарська на заході, куда впадає річка Ташбунар, і Гасанська, куди впадає річка Єніка, на сході. Верхня частина Гасанської затоки зайнята риборозвідними ставками. З півночі в озеро впадають річки Великий та Малий Катлабух. Температура води влітку +24 - +26°, взимку озеро замерзає. Мінералізація води 1 -1,6 г/л. Поширена водяна рослинність (зокрема, водорості, латаття, кубишки); з рідкісних видів рослин зустрічається водяний горіх плаваючий (Trapa natans). Водяться сазан, щука, окунь. В риборозвідних ставках розводять та використовують для зариблення озера молодь товстолобика і білого амура. Є промисел раків, популяція яких в цьому озері досить велика (за оцінками в деякі роки доходить до 15 мільйонів штук).
[ред.] Китай
Китай - озеро заплавно-лиманного типу в Ізмаїльському та Кілійському районах Одеської області, у пониззі Дунаю. Від заплави Дунаю відокремлений дамбою, має режим водосховища. Водообмін в Китаї регулюється шлюзованим каналом, що перетинає дамбу і впадає в Степове гирло Дунаю. Улоговина видовженої форми, простягається з півночі на південь на 24 км. Озеро складається з північної та південної частин (ширина до 3—3,5 км), з'єднаних протокою завширшки близько 600 м, через яку прокладено міст. Загальна площа водойми 60 км2, глибина південної частини до 2 м, північної — до 5 м. Береги, крім південних та крайньої північної ділянки, підвищені. З північного сходу впадає річка Єнікой, з півночі - річки Киргиж-Китай та Аліяга. У північній частині Китая спостерігаються згінно-нагінні коливання рівня води (середня амплітуда до 80 см). Температура води влітку до +27°, взимку озеро замерзає. Мінералізація води 1—3 г/л. Прибережна і водяна рослинність поширена головним чином у південній частині озера (очерет, рогіз, водорості), решта узбережжя урвиста, подекуди з невеликими пляжами. Водяться окунь, щука, лящ, сом; розводять білого амура, товстолобика, сазана, карася. В плавнях біля південного узбережжя - місця невеликих колоній водоплавуючих птахів. Воду Китаю використовують для зрошування в Червоноярській зрошувальній системі. Вздовж берегів озера виділено водоохоронну зону.
 |
У цієї статті немає інтервікі-посилань |
