Вибухові речовини
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вибухо́ві речови́ни (ВР) — (рос. взрывчатые вещества (ВВ), англ. explosives, blasting agents; нім. Sprengstoffe m pl ) хімічні сполуки або механічні суміші речовин, здатні під впливом зовнішньої дії (початкового імпульсу) до швидкого самопоширюваного перетворення (вибуху) з виділенням великої кількості теплоти та утворенням газів, здатних спричиняти руйнування і переміщення оточуючого середовища.
Зміст |
[ред.] Загальна інформація
Вибуховими можуть бути речовини або суміші будь-якого агрегатного стану. Широке застосування в гірничій справі отримали так звані конденсовані ВР, які характеризуються високою об'ємною концентрацією теплової енергії.
[ред.] Класифікація вибухових речовин
ВР розрізняють:
- за основними формами перетворення,
- за призначенням,
- за хімічним складом,
- за фізичним станом.
[ред.] Метальні і бризантні ВР
За характером перетворення в умовах експлуатації ВР поділяють на метальні (або порохи) та бризантні. Перші використовують в режимі горіння, напр., у вогнепальній зброї і ракетних двигунах, другі — в режимі детонації, напр., в боєприпасах і на вибухових роботах.
Бризантні ВР, які застосовуються в промисловості, називають промисловими ВР.
За сприйнятливістю до зовнішніх впливів бризантні ВР поділяють на первинні і вторинні. До первинних відносять ВР, здатні вибухати в невеликій масі при підпаленні (швидкий перехід горіння в детонацію). Вони також значно чутливіші до механічних впливів, ніж вторинні. Детонацію вторинних ВР викликають ударно-хвильовим впливом за допомогою невеликої маси первинних ВР, вміщених в капсуль-детонатор. Тому первинні ВР називають також ініціюючими.
[ред.] Хімічний склад
За хімічним складом ВР поділяють на індивідуальні сполуки і вибухові суміші.
До індивідуальних вибухових речовин, що є хімічними сполуками, належать нітросполуки, зокрема ароматичного ряду (напр., тринітротолуол, тринітрофенол), ефіри та солі азотної кислоти (нітрогліцерин, піроксилін, нітрат амонію) тощо.
Найбільш поширені вторинні індивідуальні ВР — азотовмісні ароматичні, аліфатичні і гетероциклічні органічні сполуки, в т. ч. нітросполуки (тротил, тетрил, нітрометан), нітроаміни (гексоген, октоген), нітроефіри (нітрогліцерин, нітрогліколі, нітроклітковина, тен).
З неорганічних сполук до ВР належить аміачна селітра.
Найбільш поширеним видом бризантних вибухових сумішей є ВР, що містять як окиснювач нітрат амонію (амоніти, амотоли, амонали) та суміші індивідуальних ВР, напр. динаміт. Суміші тротилу з гексогеном або теном (пентоліт), найбільш придатні для виготовлення шашок-детонаторів. Крім вказаних компонентів, в залежності від призначення ВР в них можуть вводитися і інші речовини для надання ВР певних експлуатаційних властивостей, напр. сенсибілізатори, що підвищують сприйнятливість до ініціювання, або, навпаки, флегматизатори, що знижують чутливість до зовнішніх впливів; гідрофобні добавки — для надання ВР водостійкості; пластифікатори, солі-гасителі полум'я — в запобіжних ВР.
[ред.] Фізичний стан
За фізичним станом ВР класифікують на порошкоподібні, гранульовані, пресовані, литі, пластичні, текучі.
[ред.] Умови застосування
За умовами застосування ВР поділяють на:
- незапобіжні для висадження тільки на земній поверхні (клас І),
- незапобіжні для висадження на земній поверхні і у вибоях шахт, в яких відсутнє виділення горючих газів і пилу або застосовується інертизація привибійного простору (клас ІІ),
- запобіжні — допущені в шахти і підземні рудники з пилогазовим режимом (класи ІІІ-VІІ).
[ред.] Вибухові речовини у гірництві
[ред.] Див. також
[ред.] Посилання
- Гірничий енциклопедичний словник: в 3 т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2001—2004. ISBN 966-7804-19-4
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3
