В'ятичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

В'ятичі — союз східнослов'янських племен, що жили в другій половині першого тисячоліття н.е. Вони поступово розселилися у верхній і середній течії Оки та Москви-ріки у сосідстві з місцевими угро-фінськими племенами (переважно меря). Назва в'ятичі за легендою походить від імені родоначальника племені, Вятко.

В середині X століття Святослав приєднав землі в'ятичів до Київської Русі. Та вже у 981 році в'ятичі повстали, Володимир переміг їх і наклав на них «дань від рала». Наступного року він знову ходив на в'ятичів і переміг їх удруге.

Так до кінця XI століття племена в'ятичів зберігали певну політичну незалежність; згадуються походи проти в'ятичів князів цього часу. З XII століття територія в'ятичів опинилася у складі Чернігівського, Ростово-суздальського і Рязанського князівств.

В'ятичі жили без князів, суспільний пристрій характеризувався самоврядуванням і народовладдям. До кінця XIII століття в'ятичі зберігали багато язичницьких обрядів і традицій, зокрема кремували померлих, зводячи над місцем поховання невеликі курганні насипи. Після вкорінення серед вятічей християнства обряд кремації поступово пішов з ужитку.

[ред.] Останні спогади

В'ятичі довше за інших слов'ян зберігали своє племінне ім'я. Востаннє в'ятичі згадуються літописом під своїм племінним ім'ям у 1197 році.

Східнослов'янські племена

Білі Хорвати | Бужани | Волиняни | В’ятичі | Древляни | Дреговичі | Дуліби | Ільменські слов'яни | Кривичі | Поляни | Радимичі | Сіверяни | Тиверці | Уличі