Деревляни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Древляни (деревляни) (тепер поліщуки), східнослов’янське плем’я (союз племен), у VI-X ст. жили на українському Поліссі. На півночі землі Древлян доходили до р.Прип'яті, на півдні – до річок Здвижу і Тетерева, на сході – до Дніпра, на заході – до межиріччя Случі й Горині. За повідомленнями Костянтина VII Багрянородного на півдні їх землі межували з половцями.

Найбільші міста: Іскоростень (Коростень), Вручій (Овруч), Малин. До входження в Київську Русь землі Древлян становили самостійне князівство з центром в Іскоростені.

У 884 р. київський князь Олег підкорив Деревлян, але після його смерті (912 р.) вони вийшли з-під влади Києва.

В 914 р. київський князь Ігор знову підкорив Деревлян, у яких, однак, залишився свій князь. У 942 р. відбулися збройні сутички між військами київського князя й Деревлянами, які прагнули стати незалежними від Києва. Спроба князя Ігоря в 945 провести повторний збір данини серед Древлян привела до повстання Деревлян у 945 році і загибелі князя.

В 946 р. княгиня Ольга придушила повстання і ліквідувала древлянське князівство. Східну частину земель Древлян з центром у місті Вручій було включено до Київського князівства.

Древляни займалися землеробством, скотарством і ремеслами (залізоплавильним, виготовленням з овруцького шиферу пряслиць тощо). Останній раз Древляни згадуються в літописі під 1136 р., коли князь Ярополк, син князя Володимира Мономаха подарував їхню землю Десятинній церкві.

Східнослов'янські племена
Білі Хорвати \| Бужани \| Волиняни \| В’ятичі \| Древляни \| Дреговичі \| Дуліби \| Ільменські слов'яни \| Кривичі \| Поляни \| Радимичі \| Сіверяни \| Тиверці \| Уличі