Уличі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Уличі (оуличи, угличі, улучі, тексті Константина Порфирородного Ο'υλτίνοις ), східнослов'янське плем'я (чи племінний союз), що заселювало у 6-9 ст. пониззя Дніпра від р. Росі до Чорного моря у межах розселення антів, нащадками яких вони (як і тиверці) були.
Межували на сході з тюрками, на заході - з тиверцями, на північному заході - з полянами.
Вчений XVIII ст. Татищев зіставляв ім'я уличів із давньою назвою р. Оріль, яку в XII ст. звали Угол. Новітні лінгвістичні розшуки також доводять трансформацію етноніма «уличі» в «угличі» прив'язує розселення цього племені до географічного поняття «угол (кут)»
Ще одне із трактувань етноніма «уличі» розкривається через зафіксовані літописами терміни «суличі», «посуличі», зазначаючи тим самим зв'язок цих племен із Наддніпрянщиною. Такий зв'язок стверджується літописними текстами: „и бѣша сѣдяще Улицѣ по Днѣпру вънизъ, и по сем преидоша межи Богъ и Днѣстръ й сѣдоша тамо“. Більше того, етнонім «уличі» включається разом із назвою «деревляни» в дніпровську етнополітичну орбіту. В літопису під 922 р. записано: «Игорь же седяще в Києве княже и воюя на Древляни и на Угличе».
Уличі були чисельно великим угрупованням, а не малим племенем, як зазначається в пам'ятці IX ст. «Боварський Географ», народ цей мав на Дністрянсько-Дунайському межиріччі понад 300 міст.
Зміст |
[ред.] Стосунки з Київським князівством
Уличі були у добросусідських відносинах з тиверцями, але ворогували з полянами і Київським князівством.
Князь Олег 885 року воював з уличами.
Новгородський перший літопис оповідає, що князь Ігор воював з уличами та Деревлянами. Уличі довго боронилися, та їх ґород-столиця Пересічень тримався три роки і не піддавався Ігорю, але той таки вистояв під ним ті три роки і здобув його у рік 6448 (940). Уличі згодилися на данину Ігореві, яку він відступив своєму воєводі Свенельду. Після завоювання воєводою Свенельдом у (942)р., уличі увійшли до складу Київської Руси.
[ред.] Переселення
У 10 ст. під натиском печенігів уличі пересунулися на захід і оселилися над Бугом і Дністром, доходячи до Дунаю і Чорного моря; їхнім головним городом був Пересічень.
Після 942 року літопис не згадує про уличів. Є припущення, що під тиском половців у 12 ст. частина племені переселилися на північ, між верхньою Случчю і Бугом до так званої Болоховської землі і були відомі під іменем болоховців.
Існує ще одна гіпотеза, що уличі, просуваючись у район Карпат, передали свою етнонімію через одну із своїх назв «улуці» гуцулам, верховинцям Підкарпатської Русі. Схожа етнокультурна основа цих субетносів стверджує висловлену гіпотезу.
Деякі вчені, наприклад М.К.Любавський, вважають, що тюркомовні печеніги не тільки сусідили із уличами, а й змішувалися з ними, чому сприяли, зокрема, шлюбні зв'язки. Це ж стосується половців, які змінили печенігів в українських степах і курганні поховання яких досліджено в XIX ст. на території південних степів, знахідки яких зберігаються в історичному музеї міста Дніпропетровська. Поховання супроводилося покладенням решток коня - вірного супутника кочівника, луків та стріл, залізних шабель, різноманітних прикрас. Поховання степової знаті відбувалося у колісних візках, які вміщували у могили.
Після татаро-монгольської навали у XIII ст. настав час знелюднення і занепаду. Лише в лісах по Самарі і Вовчій, у т. зв. “Дубовій товщі” тривало ще життя нащадків дніпрових слов'ян, так званих бродників, перевізників та досвідчених “толковинів” - перекладачів з тюркських мов.
[ред.] Останні спогади
Востаннє уличі згадуються літописом під таким племінним ім'ям у 942 році.
| Східнослов'янські племена | |
| Білі Хорвати | Бужани | Волиняни | В’ятичі | Древляни | Дреговичі | Дуліби | Ільменські слов'яни | Кривичі | Поляни | Радимичі | Сіверяни | Тиверці | Уличі | |
[ред.] Дивись також
[ред.] Посилання
М. Грушевський. Історія України-Руси. Том I. Розділ IV. Стор. 6.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства
- Рыбаков Б. Уличи. Краткие сообщения Ин-та Материальной Культуры. т. 35. - М. — Л., 1950
- Березовец Д. Поселения уличей на Тясмине. Материалы и исследования по археологии СССР. 108. - М., 1963
- Брайчевський М. Літописні племена // Походження Русі. - К., 1968
- Bolsacoy-Ghimpu A. A propos des Oulitchies. Revue des etudes sudest europeennes, 12/ - 1974
- Трубачев О. Н. О племенном названии «уличи» // Вопр. слав. языкознания. 1961. № 8;
- Худаш М. Л. Про походження давньоруських етнонімів «дреговичі» й «уличі» // Мовознавство, 1991. № 5;
- Шапошников В. Н. Структура письменных памятников и семантика этнических знаков («уличи» — «тиверцы») // Этногр. обозрение. 1994. № 5.
