Клевань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Клевань (пол.: Klewań, рос.: Клевань) — селище міського типу в Україні, в Рівненському районі Рівненської області.

Населення 8 054 мешканці (перепис 2001). Географічні координати: 50°45' пн.ш. 25°59' сх.д.

Селище розташоване на річці Стубла (притока Горині). Залізнична станція на лінії Рівне—Ківерці. Деревообробний комбінат, промкомбінат. Лісозаготівля.

Засноване в 1458 році. Статус смт із 1940 року.

В Клевані Рівненського району збереглися руїни замку 1475 року та костел Благовіщення з дзвіницею 1630 року. Є ще церква Різдва 1777 року. Хоча, здається, всі ці архітектурні принади не в змозі створити масштабний прилив туристичних інвестицій у містечко, яке для багатьох навіть втаємничених в українське краєзнавство є всього лише ще одним населеним пунктом по дорозі до радзивілівської пишноти Олики, вічної суперниці (докладніше про судові справи середньовіччя, які вели ці два міста дивись ось тут). Розберемося з історією поселення. Колись містечко, а зараз СМТ на річці Стублі (якийсь час саме по цій річці проходив польський кордон), Клевань, як стверджують історики, існувала вже в в ХІІ ст., під назвою Коливань. В письмових джерелах вона вперше згадана під 1458 роком як власність князя М.Чарторийського. Так само, як Олику прославили і розбудували Радзивілли, так і Клевань непорушно пов'язана в історії з магнатами Чарторийськими.

Самою природою підказане місце - високі правобережні пагорби Стубли - було дуже зручним для укріплення, як би на це не реагували оличчани. На одному з прибережних мисів, який називають Городище, в другій половині 15 ст. князь Федір Чарторийський, луцький староста, відновив замок, окружив його глибоким ровом, який наповнювався водою Стубли, і міцними кам'яними стінами. Тоді ж по кутам було зведено дві муровані вежі, п'ятикутні в плані. Обидві вежі відносно непогано збереглися, особливо східна. Їх цегляні стіни в деяких місцях досягали небачуваної товщини - 3,8 м! Третя башта, що не збереглася до наших днів, була дерев'яною. Закінчилася побудова замку в 1561 році. З опису Клеваньського замку від 1609 р. взнаємо, що головну оборонну функцію виконував західний кам'яний бастіон з влаштованим всередині уступом. Східна башта була меншо. за висотою і використовувалася для зберігання пороху та гвинтівок. Через глибокий рів був перекинутий чотириарковий міст на міцних опорах. Цікаво, що міст прикрашали фрески, залишки яких ще було видно на початку ХХ ст. У 1632 р. замок віддали єзуїтам, які влаштували тут свою колегію. (І знову - суперництво з Оликою!) Після їх вигнання в 1773 р., коли місцевість відійшла до Австрії, замок довго стояв пусткою, аж поки князь Костянтин Чарторийський, який вирішив створити в Клевані польську гімназію, не перебудував замок в 1817р. Східна стіна була розібрана, а на її місці з'явилися два флігелі, де і розмістилося училище. Цей навчальний заклад російська влада закрила у 1831р. В 1834р. сюди з Луцька було переведено гімназію, та вже через 2 роки вона переходить до Рівного. Замок знову був пустим, розвалювався без належного нагляду. На межі ХІХ та ХХ століть поміщення родового гнізда Чарторийських передали духовому училищу. Що було далі - революції, зміни влади, світогляду і таке інше. У 1860р. Чарторийські продали свої тутешні маєтки російському царю Олександру ІІ. У палаці магнатів розташувався уряд волинських апаназов (?). У 1915р. під час воєнних дій палац було зруйновано, не вцілів ані дах, ані вікна.

На вул. Міцкевича, недалеко від крутого плато, знаходиться ранньобароковий Благовіщенський костел, який непогано видно з траси. Засновник храму Єжи Чарторийський, отримавши освіту у віленських єзуїтів, перший з цього княжого роду перейшов в католицизм. Зміна віросповідання вимагала матеріального свідоцтва, чим і стало будівництво костелу в Клевані, спочатку дерев'яного, в 1590 році, а потім на тому ж місці - кам'яного. Закінчено будівництво було в 1610 р., та посвячено храм лише в 1637 р. Ще у першій третині ХХст. храм прикрашав чималих розмірів вівтарний образ пензля Карла Дольче, майстра болонської школи XVIIст. Трохи південніше костела стоїть двоярусна дзвіниця з невеликим декоративним ліхтариком на вершині шатра. У самому центрі Клевані, поблизу давнього городища, зберігся ще один пам'ятник культової архітектури - уніатська церква Різдва 1777 р. (вул. Госпітальна). Це храм, збудований з цегли, з класицистичним фасадом, який оформлений глухим пілястровим портиком тосканського ордеру. В цілому об'ємне планування церкви характерне для народної архітектури: хрестовий план, одноглаве завершення над середхрестям. Поруч - скромна непримітна дзвіниця на два яруси (1844).

Як і в усіх містах та містечках Галичини, у Клевані проживала чимала єврейська громада. Настільки чимала, що у польському путівнику по Волині за 1929р. Клевань так і називають - "жидівське містечко з населенням в 1300 чоловік". Не знаю, чи збереглась до наших днів зображена у галереї ліворуч барокова синагога.

Під час Другої світової Клевань була штаб-квартирою польської Самооборони. Німці цього, безперечно, не простили: коли у 1942р. Клевань була окупована фашистами, тут було по-звірячому вбито всіх польських самооборонців. А в 1943р. прийша УПА - і перебила тих, хто до Самооборони, може, й не належав, але належав до польської крові. На додаток, перебите поселення ще й спалили. Такі були часи...

Колись містечко, а зараз СМТ на річці Стублі (якийсь час саме по цій річці проходив польський кордон), Клевань, як стверджують історики, існувала вже в в ХІІ ст., під назвою Коливань. В письмових джерелах вона вперше згадана під 1458 роком як власність князя М.Чарторийського. Так само, як Олику прославили і розбудували Радзивілли, так і Клевань непорушно пов'язана в історії з магнатами Чарторийськими. В Клевані Рівненського району збереглися руїни замку 1475 року та костел Благовіщення з дзвіницею 1630 року. Є ще церква Різдва 1777 року

Самою природою підказане місце - високі правобережні пагорби Стубли - було дуже зручним для укріплення, як би на це не реагували оличчани. На одному з прибережних мисів, який називають Городище, в другій половині 15 ст. князь Федір Чарторийський, луцький староста, відновив замок, окружив його глибоким ровом, який наповнювався водою Стубли, і міцними кам'яними стінами. Тоді ж по кутам було зведено дві муровані вежі, п'ятикутні в плані. Обидві вежі відносно непогано збереглися, особливо східна. Їх цегляні стіни в деяких місцях досягали небачуваної товщини - 3,8 м! Третя башта, що не збереглася до наших днів, була дерев'яною. Закінчилася побудова замку в 1561 році. З опису Клеваньського замку від 1609 р. взнаємо, що головну оборонну функцію виконував західний кам'яний бастіон з влаштованим всередині уступом. Східна башта була меншо. за висотою і використовувалася для зберігання пороху та гвинтівок. Через глибокий рів був перекинутий чотириарковий міст на міцних опорах. Цікаво, що міст прикрашали фрески, залишки яких ще було видно на початку ХХ ст. У 1632 р. замок віддали єзуїтам, які влаштували тут свою колегію. (І знову - суперництво з Оликою!) Після їх вигнання в 1773 р., коли місцевість відійшла до Австрії, замок довго стояв пусткою, аж поки князь Костянтин Чарторийський, який вирішив створити в Клевані польську гімназію, не перебудував замок в 1817р. Східна стіна була розібрана, а на її місці з'явилися два флігелі, де і розмістилося училище. Цей навчальний заклад російська влада закрила у 1831р. В 1834р. сюди з Луцька було переведено гімназію, та вже через 2 роки вона переходить до Рівного. Замок знову був пустим, розвалювався без належного нагляду. На межі ХІХ та ХХ століть поміщення родового гнізда Чарторийських передали духовому училищу. Що було далі - революції, зміни влади, світогляду і таке інше. У 1860р. Чарторийські продали свої тутешні маєтки російському царю Олександру ІІ. У палаці магнатів розташувався уряд волинських апаназов (?). У 1915р. під час воєнних дій палац було зруйновано, не вцілів ані дах, ані вікна. На вул. Міцкевича, недалеко від крутого плато, знаходиться ранньобароковий Благовіщенський костел, який непогано видно з траси. Засновник храму Єжи Чарторийський, отримавши освіту у віленських єзуїтів, перший з цього княжого роду перейшов в католицизм. Зміна віросповідання вимагала матеріального свідоцтва, чим і стало будівництво костелу в Клевані, спочатку дерев'яного, в 1590 році, а потім на тому ж місці - кам'яного. Закінчено будівництво було в 1610 р., та посвячено храм лише в 1637 р. Ще у першій третині ХХст. храм прикрашав чималих розмірів вівтарний образ пензля Карла Дольче, майстра болонської школи XVIIст. Трохи південніше костела стоїть двоярусна дзвіниця з невеликим декоративним ліхтариком на вершині шатра. У самому центрі Клевані, поблизу давнього городища, зберігся ще один пам'ятник культової архітектури - уніатська церква Різдва 1777 р. (вул. Госпітальна). Це храм, збудований з цегли, з класицистичним фасадом, який оформлений глухим пілястровим портиком тосканського ордеру. В цілому об'ємне планування церкви характерне для народної архітектури: хрестовий план, одноглаве завершення над середхрестям. Поруч - скромна непримітна дзвіниця на два яруси (1844).

У Клевані проживала чимала єврейська громада. Настільки чимала, що у польському путівнику по Волині за 1929р. Клевань так і називають - "жидівське містечко з населенням в 1300 чоловік". Не знаю, чи збереглась до наших днів зображена у галереї ліворуч барокова синагога.

Під час Другої світової Клевань була штаб-квартирою польської Самооборони. Німці цього, безперечно, не простили: коли у 1942р. Клевань була окупована фашистами, тут було по-звірячому вбито всіх польських самооборонців. А в 1943р. прийша УПА - і перебила тих, хто до Самооборони, може, й не належав, але належав до польської крові. На додаток, перебите поселення ще й спалили. Такі були часи...

[ред.] Дивись також

• Рівненська область
• Список селищ України

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

	Населені пункти Рівненської області
Міста:	Березне · Дубно · Дубровиця · Здолбунів · Корець · Костопіль · Кузнецовськ · Острог · Радивилів · Рівне · Сарни
Смт:	Володимирець · Гоща · Демидівка · Зарічне · Квасилів · Клевань · Клесів · Мізоч · Млинів · Оржів · Рафалівка · Рокитне · Смига · Соснове · Степань · Томашгород