Лангобарди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Лангобарди ("довгобороді") - германське плем'я. Лангобарди пов'язані більш тісними родинними узами з англосаксами; зокрема, що стосується одежі, а також менталітету, ніж германці. Цілком імовірно, що вони є генеалогічним відгалуженням англосаксів. У I ст. н.е. мешкало на лівому березі нижньої Ельби. Вони займали територію від Австрії до Центральної Італії та вступили до співдружності з кельтськими племенами та остготами. Окрім того, вони посіли землі, які зараз належать Хорватії, а також райони, розташовані неподалік від неї. Пізніше лангобарди разом із сім'ями просунулися у Паннонію.

Лангобарди успішно провели серію загарбницьких війн проти остготів, у 586 на чолі з королем Альбоїном вторглися у Північну Італію, втім, далі ніж Равена вони не пішли. Адуїна змінив його син Альбуїн, котрий заручився підтримкою аварів та зруйнував готське королівство гепідів на нижній Віслі та у 568 р. заснував королівство лангобардів у Північній та Центральної Італії.
Значно відстаючи у розвитку від інших германських племен, довго зберігали давні родові зв'язки та звичаї і не піддавалися романізації. Тим не менше, вони скоро оволоділи значною частиною Італії, хоча найтісніше заселили її північну частину, яка від них дістала назву Ломбардія. Зруйнувавши стару адміністративну систему Римської імперії, лангобарди мусили знайти нові форми урядування. На чолі держави стояв король, якого обирала родова знать. Йому належала найвища військова і судова влади. Поруч з ним стояли герцоги, які мали свої дружини і теж мали певну судову владу. Зрозуміло, що між королем і герцогами мало місце постійне напруження, яке вело до підсилення тої чи іншої сторони. Найбільшої могутності Лангобардське королівство (рос. Лангобардское королевство) досягло при Ліутпранді (712 - 744).

Та в кінці VIII ст., через нечисленність лангобардів, після того, як було засновано північне королівство зі столицею у місті Павії та герцогство Беневенто, їх було завойовано франками у 774р. на чолі з Карлом Великим і долучене до земель імперії, але північне герцогство відстоювало свою незалежність ще протягом двох століть. Після розділу Римської імперії, за Верденською угодою 843 року Ломбардія перейшла у володіння імператора Лотаря.

У 951 Ломбардію захопив Оттон І. На той час лангобарди вже повністю романізувалися і стали одної зі складових у формування італійської нації.