Махабгарата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Махабгарата (санскр. महाभारत, «Великий Бхарата», по імені царя Бхарати, наслідника Куру) — епос народів Індії.

Махабгарата це комплекс епічних розповідей, новел, байок, притч, легенд, дидактичних роздумів богословского, політичного, правового характеру, космогонічних міфів, генеалогій, гімнів, плачів. Складається з понад 100 тисяч двострокових віршів (шлоків). Це в чотири рази більше ніж Біблія і в сім разів більше ніж Іліада та Одіссея. Близько 700 шлоків займає Бхагавад-Гіта - правила поведінки індуса. Махабгарата — джерело багатьох сюжетів та образів, що отримали розвиток в літературах народів Південної та Південно-Східної Азії.

[ред.] Історія складання тексту

Сучасний вигляд епос отримав у V ст. н. д. Спочатку текст був записаний на пракриті, а тільки потім переписаний на санскриті. Дослідниками вважається, що в основу епоса покладені реальні події, що відбувалися в Північній Індії у пізньоведичний період (X - XIII ст. до н. д.).

[ред.] Зміст

Веди
Індійська література

Рігведа · Яджурведа
Самаведа · Атхарваведа
Шруті
Самхіти · Брахмани
Араньяки · Упанішади
Веданга
Шикша · Чханас
Віакарана · Нірукта
Джйотиша · Кальпа
Епос
Махабгарата · Рамаяна
Інші тексти
Самріти · Пурани
Бхагавад-Гіта · Сутри
Панчатантра ·Артхашастра This box: переглянути • обговорити • редагувати

Авторство Махабгарати приписують Вьясі. Фабулою епосу є розповідь про війну між двома претендентами на престол — нащадками Куру й синами Панду — що тривала 18 років, загибелі Кауравів та відмові Пандавів від престолу. Але відносно невелика частина поеми присвячена цим подіям, значну частину поеми займають міфологічні, філософські та соціальні теми.