Річард I Левине Серце
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Річард I Левине Серце (8 вересня 1157 - 6 квітня 1199) - англійський король (з 1189 року) з династії Плантаґенетів.
Провів увесь час свого правління (крім 6 місяців) за кордоном.
Третій син Генріха ІІ, проти якого двічі піднімав повстання.
Під час Третього хрестового походу здобув перемоги на Кіпрі, біля Акри та Арзуфа (над Саладіном), але йому не вдалося взяти Єрусалим.
На зворотньому шляху до батьківщини потрапив у полон до герцога Австрійського, який передав його імператорові Генріху VІ, був його в'язнем, доки за нього не було отримано викуп.
Ненадовго повернувся до Англії, де замість нього правив його брат Джон І.
Останні роки провів на війні у Франції, де й був убитий.
