Словенська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Словенська мова
Поширена в:	Словенія, Італія, Австрія, Хорватія, Угорщина
Регіон:	Європа
Кількість носіїв:	2,2 млн.
Класифікація:	Індо-Європейська  Балтослов'янська   Слов'янська    Південно-слов'янська     Словенська мова
Офіційний статус
Державна:	-
Офіційна:	Словенія, Італія (регіонально), Австрія (регіонально), Європейський союз
Регулює:	Словенська Академія Науки та Мистецтва
Коди мови
ISO 639-1	sl
ISO 639-2	slv
SIL	slv

Словенська мова – одна з південно-слов’янських мов. Поширена у Словенії, Австрії та Італії. Має 49 діалектів, що об'єднуються у 7 основних груп: паннонська, штирійська, каринтійська, верхнекраїнська (горенська), нижньокраїнська (доленська), ровтарська та приморська.

На відміну від сербської та хорватської мов, словенська пережила певні інновації, що виражаються:

• у сильній редукції голосних (mísliti > míslәtә > mislt «мислити»)
• у частковій (по говірках) втраті середнього роду (jajce «яйце» > jajca (жіночий рід) або jajc (чоловічий рід))
• у зникненні простих минулих часів
• діалектному спрощенні або втраті тонічного наголосу

Водночас словенська мова зберегла певну кількість архаїчних (давніх) рис, як-от: двоїна у дієслові та імені, розрізнення у формах коротких та повних прикметників, досягальний спосіб дієслова. У багатьох говірках установилася система трьох типів наголосу: слабкий, середній (у коротких складах) та сильний (у коротких та довгих складах).

Писемність на базі латинки. Найдавніша писемна пам'ятка – Брижинські уривки кінця X-го – початку XI-го століття. Початок літературної мови пов'язаний з протестантизмом, з діяльністю у XVI столітті Приможа Трубара, який перекладав богослужебні книги доленським діалектом. У XVII сторіччі контрреформація загальмувала розвиток словенської літературної мови. Наприкінці XVIII століття зацікавленість мовою зростає, а в середині XIX століття, завдяки діяльності та творчості поета Франце Прешерна та його сучасників остаточно формується сучасна літературна мова.

[ред.] Приклад

«Заповіт» Т.Г. Шевченка 
словенською мовою:
(переклад Йосипа Абрама)
OPOROKA

Ko umrjem, pokopljite
Mene na gomili
Sredi stepe neizmerne
V Ukrajini mili:
Da bo vzreti širno polje,
Dniper in skalovje,
Da bo čuti, kak deroče
Mu bubni valovje!
Ko ponese z Ukrajine
Daleč v sinje morje
Kri sovražno… v istem hipu
Polje in pogorje –
Vse ostavim, ter se dvignem
Do Boga v nebesa,
Zahvalit Ga… Do tedaj pa
Ne poznam jaz Boga!
Pokopljite me, vstanite,
In vezi razbijte,
In s hudobno vražjo krvjo
Prostost okropite!
Mene pa v družini novi,
Prosti in veliki,
Ne zabite se spomniti
Z nezlim tihim slovom!

(Джерело: Т.Г.Шевченко, 
Заповіт мовами народів світу, 
К., «Наукова думка», 1989)