Бурштин (смола)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бурштин
Загальні відомості
Клас мінералу	{{{Клас}}}
Хімічна формула	C10H16O+(H2S
Ідентифікація
Твердість за шкалою Мооса	2 — 2,5
Блиск	до матового
Прозорість	{{{Прозорість}}}
Оптичні властивості кристалів
Подвійна рефракція	{{{Подвійна рефракція}}}
Кут/Дисперсія оптичних осей	{{{Дисперсія}}}
Інші властивості
Фазові переходи	{{{Фазові переходи}}}
Хімічні властивості	{{{Хімічні властивості}}}
Подібні мінерали	{{{Подібні мінерали}}}
Радіоактивність	{{{Радіоактивність}}}
Магнетизм	{{{Магнетизм}}}
Особливі характеристики	{{{Особливості}}}

Цей термін має також інші значення. Див. Бурштин

Буршти́н, Буршти́нова руда́, Боденштейн, Амбер (від нім. Bodenstein (рос. янтарь, англ. amber, karabe, saka(l), kahruba; нім. Bernstein m) — бурштин, янтар) — природна органічна сполука, щільна і в'язка (скам’яніла) викопна смола хвойних дерев.

Зміст 1 Склад і властивості 2 З історії 3 Використання 4 Розповсюдження 5 Інші назви 6 Розрізняють 7 Література

[ред.] Склад і властивості

Склад: С₄₀Н₆₄О₄ (або C₁₀H₁₆O). Містить домішки сірки. Аморфний. Густина 1,05-1,10. Тв. 2-3. Колір жовтий, червоно-коричневий. Блиск смоляний. Зустрічається у вигляді зерен, жовен і пластин розміром від дек. мм до 50 см. Часто прозорий, колір переважно жовтий (сукциніт), оранжевий до вишнево-червоного (руменіт, бірміт), відомі восковий (“бастард") і молочно-білий (“кістяний") Б. Т-ра плавлення 250-300^ОС, легко згоряє. Б. має органічне (рослинне) походження: смоли пер. хвойних дерев в процесі фосилізації зазнавали окиснення і полімеризації з утворенням абієтинової і інш. органіч. кислот, частково сукцинітової. На стадії катагенезу Б. ущільнюється і набуває більш темного забарвлення (руменіт, бірміт).

[ред.] З історії

У давнину цим каменем торгували фінікійці, поступав він із Скитії, де добували його по берегах річок. Був поширеним серед єгиптян, римлян та греків. У 13 ст. терторія Прусії підлягала мечоносцям, які мали монополію на бурштин. Хрестоносці, а згодом і пруські курфюрсти ввели «янтарну регалію», згідно якої весь добутий бурштин належало віддавати владї. У Прусії діяли спеціальні «бурштинові суди», які осуджували тих, хто дозволив привласнити собі шматок бурштину. Першу майстерню з виготовлення бурштину у Кеніґсберґу засновано наприкінці 15 ст. Тут виточували прегарні броші, скриньки, сережки, найрізноманітніші намиста. Найвищого рівня техніка обробки сягнула у 17-18 ст.ст. Від 70-х рр. 19 ст. бурштин починають добувати промисловим способом.

[ред.] Використання

Промислове значення мають г.ч. вторинні розсипні прибережно-морські родовища. Використовується як виробне каміння, кращі зразки - як дорогоцінне каміння. Хороший електроізоляційний матеріал.

[ред.] Розповсюдження

В Україні у відкладах палеогену та неогену є в Рівненській, Київській, Житомирській, Львівській та Харківській областях.

За кордоном відомі родов. Б. у Примор’ї, Італії, Польщі, М'янмі, Канаді, США, Домініканській Республіці, Мексиці.

[ред.] Інші назви

Амбер (рос. амбер, англ. amber, нім. Amber) – застаріла назва бурштину (янтарю).

Бірміт, бурміт (рос. бирмит, англ. birmite, нім. Birmit) — темно-бурий, червонуватий або жовтий різновид бурштину (янтарю).

дамштейн, делятиніт

[ред.] Розрізняють

• бурштин апеннінський,
• бурштин істрійський,
• бурштин канадський,
• бурштин мексиканський,
• бурштин моравський,
• бурштин сіцілійський,
• бурштин швейцарський,
• бурштин японський та інш.

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3