ДавньоукраїнÑька мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ДавньоукраїнÑька (давньоруÑька) мова | |
---|---|
Поширена в: | РуÑÑŒ |
Регіон: | Східна Європа |
КлаÑифікаціÑ: | Індо-ЄвропейÑька Слов'ÑнÑька |
Офіційний ÑÑ‚Ð°Ñ‚ÑƒÑ | |
Державна: | РуÑÑŒ |
Офіційна: | РуÑÑŒ |
Коди мови |
ДавньоукраїнÑька мова, давньоруÑька мова, давньокиївÑька пиÑемно-літературна мова — мова народноÑÑ‚Ñ–, Ñка наÑелÑла КиївÑьку РуÑÑŒ. ПоглÑди вчених на давньоукраїнÑьку мову Ñ–Ñтотно розходÑÑ‚ÑŒÑÑ. Як Ñпільну мову вÑÑ–Ñ… Ñхідних Ñлов'Ñн, на оÑнові Ñкої утворилиÑÑ ÑƒÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ñька, роÑійÑька та білоруÑька мови, Ñ—Ñ— визнали О. ВоÑтоков, І. СрезневÑький, О. ПотебнÑ, О. СоболевÑький, О. Шахматов, Л. ВаÑильєв, Ðœ. Дурново, Б. ЛÑпунов, Г. ІльїнÑький, Л. БулаховÑьки], Ð. Селіщев, С. ОбнорÑький, Ðœ. ГрунÑький, Ð’. Виноградов, Ð . ÐванеÑов, П. Кузнецов, Ð’. БорковÑький, Ф. Філін, Ðœ. Жовтобрюх, Ð’. КолеÑов, Ð’. Марков, Ð’. Ðімчук та ін.
Ð Ñд доÑлідників відноÑÑÑ‚ÑŒ до давньоукраїнÑької мови лише пиÑемно-літературну мову Ñ– заперечують Ñ–ÑÐ½ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð² минулому Ñпільної уÑної давньоÑхідноÑлов'ÑнÑької мови. При цьому початок Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ ÑƒÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ñької мови, Ñк Ñ– роÑійÑької та білоруÑької, пов'ÑзуєтьÑÑ Ð±ÐµÐ·Ð¿Ð¾Ñередньо з розпадом праÑлов'ÑнÑької мови (С. Смаль-Стоцький, Є. Тимченко, І. Огієнко, Ю. Шевельов, Ð’. РуÑанівÑький, О. Ткаченко, Г. Півторак, І. МатвіÑÑ, Ð’. СклÑренко та ін). Цей поглÑд знайшов нещодавно Ð¿Ñ–Ð´Ñ‚Ð²ÐµÑ€Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñƒ доÑлідженнÑÑ… мови новгородÑьких береÑÑ‚Ñних грамот (Ð. ЗалізнÑк), Ñкі Ñвідчать, що давньоновгородÑький діалект розвинувÑÑ Ð· праÑлов'ÑнÑької мовної єдноÑÑ‚Ñ– незалежно від давньокиївÑького.
Із праÑлов'ÑнÑької етномовної ÑпільноÑÑ‚Ñ– Ñхідні Ñлов’Ñни виділилиÑÑ Ð¿Ñ€Ð¸Ð±Ð»Ð¸Ð·Ð½Ð¾ у VI ÑÑ‚. н. е. До ÑхідноÑлов'ÑнÑьких територіальних об'єднань (у VII—IX ÑÑ‚. це були Ñоюзи племен) належали Ñловени, кривичі, в'Ñтичі, радимичі, дреговичі, полÑни, волинÑни, древлÑни, ÑіверÑни, угличі (уличі), тиверці, дуліби, білі хорвати. Вони кориÑтувалиÑÑ Ð±Ð»Ð¸Ð·ÑŒÐºÐ¾Ñпорідненими ÑхідноÑлов'ÑнÑькими діалектами, що виділилиÑÑ Ð· праÑлов'ÑнÑької мови. СукупніÑÑ‚ÑŒ цих діалектів Ñ– діÑтала у науковій літературі назву «давньоруÑька мова» (давньоукраїнÑька мова).
ДавньоукраїнÑька мова мала розгалужені Ñтилі (юридично-діловий, літопиÑний, ÑвітÑько-художній) Ñ– виконувала вÑÑ– державні та ÑвітÑькі культурні функції. Це мова «РуÑької Правди», «ПовіÑÑ‚Ñ– временних літ», «Слова о полку Ігоревім», Â«ÐŸÐ¾Ð²Ñ‡Ð°Ð½Ð½Ñ Ð’Ð¾Ð»Ð¾Ð´Ð¸Ð¼Ð¸Ñ€Ð° Мономаха», Â«ÐœÐ¾Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð”Ð°Ð½Ð¸Ñ—Ð»Ð° Заточника» та ін. У різних регіонах РуÑÑ– вона поÑтупово збагачувалаÑÑ Ð¼Ñ–Ñцевими лекÑичними та ÑтиліÑтичними оÑобливоÑÑ‚Ñми Ñ– згодом Ñтала оÑновою Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ ÑƒÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ñької, білоруÑької Ñ– чаÑтково роÑійÑької пиÑемно-літернатурних мов давнього періоду. Крім того, ÑпільноÑхідноÑлов'ÑнÑька мова — це певна абÑтракціÑ, набір характерних лінґвальних риÑ, Ñкими ÑхідноÑлов'ÑнÑькі діалекти VII—XII ÑÑ‚. вирізнÑлиÑÑ Ñеред інших Ñлов'ÑнÑьких. ОÑкільки давній ÑхідноÑлов'ÑнÑький мовний ареал був діалектно доÑить виразно здиференційований, монолітної, Ñтруктурно одноманітної давньоукраїнÑької мови не було. Мовні оÑобливоÑÑ‚Ñ– ÑхідноÑлов'ÑнÑьких діалектів реконÑтруюютьÑÑ Ð½Ð° оÑнові Ñвідчень пиÑемних пам'Ñток, напиÑаних кирилицею (відомі з Ñеред. XI ÑÑ‚., окр. напиÑи — з поч. X ÑÑ‚.), та ÑучаÑних ÑхідноÑлов'ÑнÑьких говірок із залученнÑм матеріалу інших Ñлов'ÑнÑьких мов.
ЧаÑтина фонетичних, лекÑичних Ñ– граматичних Ñ€Ð¸Ñ Ð·Ð±Ð»Ð¸Ð¶ÑƒÑ” давньоукраїнÑьку мову з південноÑлов'ÑнÑькими та західноÑлов'ÑнÑькими мовами. Разом з тим давньоукраїнÑька мова відрізнÑєтьÑÑ Ñ€Ñдом Ñпецифічних риÑ. Фонетичними фактами допиÑемного періоду Ñтали повноголоÑÑÑ Ñ‚Ð° початкові ро, ло з праÑлов'ÑнÑьких Ñполук or, ol перед приголоÑними при циркумфлекÑовій інтонації Ñк Ñпецифічно ÑхідноÑлов'ÑнÑька Ñ€ÐµÐ°Ð»Ñ–Ð·Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ð·Ð°ÐºÐ¾Ð½Ñƒ відкритого Ñкладу у ÑполученнÑÑ… голоÑних із r, l; палатальні ч’, ж’ (через Ñтупінь дж’) з праÑлов'ÑнÑьких tj, dj (Ñвѣча, межа) Ñ– kt, gt перед голоÑними переднього Ñ€Ñду (печи, мочи) та ін. ПіÑÐ»Ñ Ð´ÐµÐ½Ð°Ð·Ð°Ð»Ñ–Ð·Ð°Ñ†Ñ–Ñ— ноÑових голоÑних (X ÑÑ‚.) ÑиÑтема вокалізму налічувала деÑÑÑ‚ÑŒ фонем: голоÑні переднього Ñ€Ñду [Ñ–], [e] (= відкритий [ε]), [Ñ£] (= закритий [е], близький до [Ñ–], або ж дифтонг [іе]), [ÑŒ] (= редукований, надкороткий [е]), [a] та непереднього Ñ€Ñду [Ñ‹], [у], [о], [ÑŠ] (= редукований, надкороткий [о]), [а]. У ÑиÑтемі конÑонантизму було 26 фонем: губні [п], [б], [в (w)] (імовірно, губно-губний), [м], передньоÑзикові тверді [д], [Ñ‚], [з], [Ñ], [н], [Ñ€], [л], ÑередньоÑзикові [Ñ’], [з’], [ш’], [ж’], [дж’], [ц’], [ч’], [ш'ч’], [ж'дж’], [н’], [р’], [л’], задньоÑзикові [к], [Ò‘] (на півночі) та [γ] (або [h]) (на півдні), [Ñ…]. Звук [j] був позиційним варіантом голоÑної фонеми [Ñ–]. ПриголоÑний Ñ„ вживавÑÑ Ñ‚Ñ–Ð»ÑŒÐºÐ¸ в запозичених (в оÑновному з грецької мови) Ñловах (Примітка: не зважаючи на напиÑÐ°Ð½Ð½Ñ Ð»Ñ–Ñ‚ÐµÑ€Ð¸ Ñ„, Ñ—Ñ— зазвичай вимовлÑли Ñк [хв], або замінÑли на Ñ… (Охрѣмъ або Ехрѣмъ з грец. ΕφÏαίμ) або п (Пилипъ з грец. Φιλίππος)). Перед голоÑними переднього Ñ€Ñду приголоÑні зберігали позиційну палаталізованіÑÑ‚ÑŒ, що виникла у праÑлов'ÑнÑькій мові в результаті дії закону Ñкладового Ñингармонізму. Так зване друге пом'ÑÐºÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñних (2-а половина XI ÑÑ‚.) призвело до ліквідації відмінноÑÑ‚Ñ– між фонематичною та позиційною м'ÑкіÑÑ‚ÑŽ (не в уÑÑ–Ñ… діалектах давньоукраїнÑької мови цей Ð¿Ñ€Ð¾Ñ†ÐµÑ Ð²Ñ–Ð´Ð±ÑƒÐ²ÑÑ Ð¿Ð¾Ñлідовно): палатальні приголоÑні змінилиÑÑ Ð½Ð° палаталізовані (передньоÑзикові за міÑцем твореннÑ). ЯкоÑÑ‚Ñ– приголоÑного Ñ– голоÑного Ñтали взаємопов'Ñзаними в єдиній функціональній одиниці — Ñилабемі. ПіÑÐ»Ñ Ð·Ð°Ð½ÐµÐ¿Ð°Ð´Ñƒ редукованих голоÑних за приголоÑними фонемами закріпилаÑÑ Ð´Ð¸Ñ„ÐµÑ€ÐµÐ½Ñ†Ñ–Ð¹Ð½Ð° ознака палаталізованоÑÑ‚Ñ–, а за голоÑними — лабіалізованоÑÑ‚Ñ– (у більшоÑÑ‚Ñ– говірок). Занепад Ñлабких редукованих (XI—XIII ÑÑ‚.) привів до Ñ—Ñ… повної девокалізації, Ñильні [ÑŠ], [ÑŒ] перейшли відповідно в [о], [е] (позиц. різновиди [Ñ‹], [ÑŒ] — голоÑні [Ñ‹], [Ñ–] — у Ñильній позиції змінилиÑÑ Ñƒ протоукраїнÑьких Ñ– протобілоруÑьких діалектах в [Ñ‹], [Ñ–], у протороÑійÑьких — в [о], [е]). УнаÑлідок занепаду редукованих у фонологічній ÑиÑтемі давньоукраїнÑької мови ÑталиÑÑ Ð²Ð°Ð¶Ð»Ð¸Ð²Ñ– зміни: ÑкоротилаÑÑ ÐºÑ–Ð»ÑŒÐºÑ–ÑÑ‚ÑŒ голоÑних фонем, перебудувалиÑÑ Ñ„Ð¾Ð½ÐµÐ¼Ð½Ñ– відношеннÑ, виникли закриті Ñклади, відбулиÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ†ÐµÑи ÑпрощеннÑ, аÑимілÑції Ñ– диÑимілÑції у нових групах приголоÑних та ін. ПраÑлов'ÑнÑкі інтонаційні Ñ€Ð¾Ð·Ñ€Ñ–Ð·Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ñ‚Ñ€Ð°Ñ‚Ð¸Ð»Ð¸ÑÑ; Ð½Ð°Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ Ñтав динамічним.
ВиÑокорозвиненими були лекÑична, Ñловотворча Ñ– граматична ÑиÑтеми, Ñкі уÑпадкували багато Ñ€Ð¸Ñ Ð¿Ñ€Ð°Ñлов'ÑнÑької мови Ñ– разом з тим виробили чимало інновацій. Граматична будова давньоукраїнÑької мови була флективною. У ÑиÑтемі іменника розрізнÑлиÑÑ Ñ‚Ñ€Ð¸ роди, три чиÑла Ñ– Ñім відмінків. Типи Ð²Ñ–Ð´Ð¼Ñ–Ð½ÑŽÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ–Ð¼ÐµÐ½Ð½Ð¸ÐºÑ–Ð² (Ñ—Ñ… було шіÑÑ‚ÑŒ) визначалиÑÑ Ñ…Ð°Ñ€Ð°ÐºÑ‚ÐµÑ€Ð¾Ð¼ давньої (праіндоєвропейÑької) оÑнови. Прикметники мали іменну й займенникову форми (ÑкіÑні — добръ, добрыи; відноÑні — камÐнь, камÐный; вищий Ñтупінь порівнÑÐ½Ð½Ñ â€” добрѣи, добрѣишии) (Р— ÑŽÑ Ð¼Ð°Ð»Ð¸Ð¹, Ñ£ — ÑÑ‚ÑŒ). Ðайвищий Ñтупінь утворювавÑÑ Ð¾Ð¿Ð¸Ñово. ДієÑлова розрізнÑлиÑÑ Ð·Ð° двома оÑновами: теперішнього чаÑу й інфінітива. Від оÑнови теп. ч. утворювалиÑÑ Ð½Ð°Ðº. Ñп., акт. Ñ– паÑ. дієприкметники теп. ч.; від оÑнови інфінітива — Ñупін, аориÑÑ‚, імперфект, активні й паÑивні дієприкметники минулого чаÑу, дієприкметник минулого чаÑу на -л-. Форми минулого чаÑу були проÑÑ‚Ñ– (аориÑÑ‚, імперфект) Ñ– Ñкладені (перфект, плюÑквамперфект). За Ñ‡Ð°Ñ Ñ„ÑƒÐ½ÐºÑ†Ñ–Ð¾Ð½ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð°Ð²Ð½ÑŒÐ¾ÑƒÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ñької мови відбулиÑÑ Ð·Ð°Ð½ÐµÐ¿Ð°Ð´ давньої ÑиÑтеми Ð²Ñ–Ð´Ð¼Ñ–Ð½ÑŽÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ–Ð¼ÐµÐ½Ð½Ð¸ÐºÑ–Ð², Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‡Ð¸Ñлівника Ñк окремої чаÑтини мови, втрата Ñупіна, Ð²Ð¸Ð½Ð¸ÐºÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ”Ð´Ð¸Ð½Ð¾Ñ— форми минулого чаÑу на оÑнові перфекта, нових форм умовного та наказового ÑпоÑобів, дієприÑлівників та ін. Ðа оÑнові ÑтароÑлов'ÑнÑької мови Ñ– діалектів відбувалиÑÑ ÐºÐ¾Ð½Ñ‚Ð°ÐºÑ‚Ð¸ давньоукраїнÑької мови з багатьма мовами: грецькою, тюркÑькими, фінно-угорÑькими тощо. ДавньукраїнÑька літературна мова поєднувала в різних типах пиÑемноÑÑ‚Ñ– оÑобливоÑÑ‚Ñ– народнорозмовної та ÑтароÑлов'ÑнÑької мов. СтароÑлов'ÑнÑька (церковноÑлов'ÑнÑька) мова українÑької редакції, тобто позначена впливом ÑхідноÑлов'ÑнÑьких діалектів, закріпилаÑÑ Ñк мова церкви, церковної літератури та богоÑлужіннÑ. Ðароднорозмовна мова відбита у приватному лиÑтуванні, ділових пам'Ñтках («РуÑька Правда», грамоти), літопиÑах, літ. творах («Слово о полку Ігоревім»).
У давньоукраїнÑькій мові розрізнÑлиÑÑ Ð³Ð¾Ð²Ð¾Ñ€Ð¸ північно-західних територій із цоканнÑм (нерозрізненнÑм [ц] Ñ– [ч]) (дивітьÑÑ Ð”Ð°Ð²Ð½ÑŒÐ¾Ð½Ð¾Ð²Ð³Ð¾Ñ€Ð¾Ð´Ñький діалект), проривним Ò‘, формою родового відмінку однини жіночого роду на -Ñ£ (у женѣ) та на південних Ñ– південно-Ñхідних — з розрізненнÑм [ц] Ñ– [ч] , фрикативним [г] (або [h], [γ]), формою родового відмінку однини жіночого роду на -Ñ‹ (у жены) та ін. Діалектальні відмінноÑÑ‚Ñ– були Ñ– в лекÑиці. ÐаÑтупний розвиток діалектальних Ñ€Ð¸Ñ Ð±ÑƒÐ² пов'Ñзаний із поÑиленнÑм феодальної роздрібненоÑÑ‚Ñ– (кінець XI — 2-а половина XII ÑÑ‚.). За наÑлідками процеÑу занепаду редукованих в XI—XIII ÑÑ‚. південь Ñ– південний захід (території майбутніх українÑької та білоруÑької мов) виÑвилиÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ‚Ð¸Ñтавленими півночі й північному Ñходові (Ñ‚ÐµÑ€Ð¸Ñ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ð¼Ð°Ð¹Ð±ÑƒÑ‚Ð½ÑŒÐ¾Ñ— роÑійÑької мови).
[ред.] Література
- ÐŸÐ¾Ñ‚ÐµÐ±Ð½Ñ Ð. Ð. Два иÑÑÐ»ÐµÐ´Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð¸Ñ Ð¾ звуках руÑ. Ñзыка. Воронеж, 1866;
- СоболевÑкий Ð. И. Лекции по иÑтории руÑ. Ñзыка. К., 1888;
- Шахматов Ð. Ð. Очерк древнейшего периода иÑтории руÑ. Ñзыка. Пг., 1915; Введение в ÐºÑƒÑ€Ñ Ð¸Ñтории руÑ. Ñзыка. Пг., 1916;
- Шахматов О., КримÑький Ð. ÐариÑи з Ñ–Ñторії українÑької мови та хреÑÑ‚Ð¾Ð¼Ð°Ñ‚Ñ–Ñ Ð· пам'Ñтників пиÑьменÑької Ñтароукраїнщини XI—XVIII вв. К., 1924;
- ЯкубинÑкий Л. П. ИÑÑ‚Ð¾Ñ€Ð¸Ñ Ð´Ñ€ÐµÐ²Ð½ÐµÑ€ÑƒÑ. Ñзыка. Ðœ., 1953;
- Шахматов Ð. Ð. ИÑтор. Ð¼Ð¾Ñ€Ñ„Ð¾Ð»Ð¾Ð³Ð¸Ñ Ñ€ÑƒÑ. Ñзыка. Ðœ., 1957;
- СрезневÑкий И. И. Мат-лы Ð´Ð»Ñ Ð¡Ð»Ð¾Ð²Ð°Ñ€Ñ Ð´Ñ€ÐµÐ²Ð½ÐµÑ€ÑƒÑ. Ñзыка, Ñ‚. 1 — 3. Ðœ., 1958;
- Филин Ф. П. Образование Ñзыка воÑÑ‚. ÑлавÑн. Ðœ., 1962; ПроиÑхождение руÑ., укр. и белоруÑ. Ñзыков. Ленинград, 1972; ІУМ. МорфологіÑ. К., 1978;
- Жовтобрюх Ðœ. Ð., РуÑанівÑький Ð’. Ðœ., СклÑренко Ð’. Г. ІÑÑ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ ÑƒÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ñької мови. Фонетика. К., 1979; КолеÑов Ð’. Ð’.
- ИÑтор. фонетика руÑ. Ñзыка. Ðœ., 1980;
- ІУМ. СинтакÑиÑ. К., 1983;
- ІУМ. ЛекÑика Ñ– фразеологіÑ. К., 1983;
- Півторак Г. П. Ð¤Ð¾Ñ€Ð¼ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ– діал. Ð´Ð¸Ñ„ÐµÑ€ÐµÐ½Ñ†Ñ–Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ð´Ð°Ð²Ð½ÑŒÐ¾Ñ€ÑƒÑ. мови. К., 1988.
- Словник-довідник «Слова о полку Ігоревім»: http://feb-web.ru/feb/slovoss/ss-abc/